Багато досліджень і статей присвячено проблемам сімей з різною кількістю дітей. Вчені та публіцисти намагаються аналізувати, які особливості розвитку будуть у дитини з багатодітної сім’ї, і у тієї, яка росте без братів і сестер, з якими складнощами доведеться зіткнутися батькам, які виховують близнюків … На всі ці теми достатньо інформації в мережі і в профільних виданнях.
Набагато менше інформації – про варіант сім’ї, що найчастіше зустрічається в сучасній Європі, а саме – про сім’ю з двома дітьми. З боку здається, що мінусів і проблем в цій ситуації мало: двоє дітей – не один, їм веселіше разом, крім того, старший може і мамі допомогти, і з молодшим пограти, в крайньому випадку, знайти собі справу до душі, поки мама займається малям. У соціальних мережах періодично зустрічаються ідилічні фотографії, наприклад, старший дитина читає книжку молодшому, а мама спокійно п’є чай. Але чи так все безхмарно насправді?
Багато чого визначає різниця у віці між дітьми. Діти, народжені рік за роком – важко для мами, поки вони зовсім малюки, але є надія, що потім вони будуть грати разом і дружити. Чи часто так відбувається насправді? На жаль, іноді батьки бачать, як діти постійно змагаються, молодший ображений, що йому чогось ще не можна, що можна старшому, або, навпаки, старший повинен весь час поступатися і цим не задоволений. Діти, народжені рік за роком – виростаючи, як правило, дружать і спілкуються, але в дитинстві між ними бувають часті скандали і конфлікти.
Велика різниця у віці між дітьми начебто хороша: старша дитина часто отримує установку «не будь дитиною» і стає основним помічником. З іншого боку, режим дня накладає свої обмеження – малюк їсть і спить по годинах, тому родині стає важко кудись поїхати разом, як раніше, або запросити в гості друзів. Відпочинок всією сім’єю теж стає проблемою – занадто різні потреби у дітей з різницею у віці більше п’яти років. Іноді батьки вирішують провести вихідні або відпустку окремо – хтось залишається з молодшим, хтось – їде зі старшим, або одного з дітей залишають з бабусею. У підсумку повноцінного відпочинку всією сім’єю не виходить, і мами зазвичай дуже переживають через такі ситуації
Крім різниці у віці є ще такий важливий фактор, як стать дітей. Тут складно сказати, що краще. Двоє дітей однієї статі – начебто простіше в плані догляду, передачі речей і вибору тематичних заходів, але набагато складніше в плані суперництва за увагу батьків, за похвалу, за подарунки і т.д. Діти різної статі, здавалося б, повинні менше сперечатися, адже у них різні іграшки та речі, але тут багато залежить від того, хто – старший, а хто – молодший: як ми знаємо, ролі «старшої сестри» або «молодшого брата» залишаються з людиною на все життя. Якщо старший – син, то дорослі не втрачають можливість вказати йому на те, що він повинен у всьому поступатися сестрі – вона ж дівчинка, та ще й молодша. Що ж потім дивуватися чоловікам, які не вміють наполягти на своєму, вважаючи хорошим виходом з конфліктної ситуації просто зробити так, як йому говорять?
Поради батькам двох дітей
Намагайтеся бачити і заохочувати в дитині індивідуальність, допомагайте вибрати заняття, які подобаються саме їй, читати книги і дивитися фільми, які цікавлять саму дитину.
По можливості не порівнюйте успіхи дітей, але при цьому поясніть їм, що всі люди різні і абсолютно нормально, якщо в однієї людини щось виходить добре, а у іншого не дуже. Не всі здатні до математики або музики, і в цьому немає нічого страшного.
Навчіть дітей старше семи років аналізувати свої почуття. Запитайте, чи правда дитині хочеться цю річ або вона просить тільки тому, що це вже є у брата (сестри). Усвідомлення мотивів власних вчинків у будь-якому випадку дуже знадобиться в житті.
Якщо є якісь обмеження, які ви хочете застосувати до однієї дитини, а не до обох, про це потрібно сказати дітям прямо. Наприклад, комусь із них треба раніше лягати спати, комусь не можна їсти якісь продукти, хтось повинен зробити більше уроків і т.д. Діти повинні розуміти, що батьки не зобов’язані ділити все порівну, і що тільки дорослі вирішують, що для дитини в даний момент дозволено, а що заборонено.
Постарайтеся не лізти в дитячі секрети і не залагоджувати конфлікти дітей, якщо, звичайно, вони не завдають один одному фізичної травми. Ви можете поговорити з кожним по-окремо і обговорити, що сталося і чому, але діти повинні навчитися домовлятися між собою без вашої допомоги.
