Коли ми закохуємось, то думаємо, ще це раз і назавжди. Наша половинка завжди буде такою хорошою і бажаною, а наші стосунки завжди залишатимуться такими солодкими і красивими. Часто такі взаємини тривають декілька місяців або років і руйнуються. Проте, звісно, є випадки щасливих подружніх пар, які і з роками, і з десятиліттями не втрачають отієї першої закоханості.
Тож якими є правила сімейного довголіття?
- Найважливішим правилом є любов. І ця любов повинна бути зрілою, тобто повинна існувати відносна незалежність кожного в парі, індивідуальне волевиявлення, своя думка, особисті потреби. Такі стосунки сприятимуть формуванню відносної автономності подружжя, створенню умов для особистісного розвитку подружжя та психологічного комфорту у парі, відчуттю інтимності. Єдність пари досягається саме при збереженні особистості та індивідуальності кожного з неї, і водночас їхньої цілісності та спільності.
- Ідентичність і стабільність сім’ї. Дані поняття ввів засновник сімейної психотерапії Н. Аккерман, і вважав їх основою здорових сімейних відносин. Сімейну ідентичність визначають як зміст цінностей, очікувань, бажань, потреб, тривог і проблем адаптації, що поділяються всіма членами сім’ї, а також визначенням їх сімейних ролей. Іншими словами, сімейна ідентичність – це емоційне і когнітивне «ми» кожної сім’ї. Ідентичність пов’язана з співвідношенням «я» та «ми» для кожного члена сім’ї, включенням чи протиставленням цих понять. Стабільністю сім’ї є збереження цієї ідентичності з часом, контроль над конфліктами і здатність сім’ї до зміни й подальшого розвитку.
- Сімейні цінності. Звісно кожна людина до моменту створення власної сім’ї має певне бачення світу, ряд ціннісних орієнтацій, ідеалів, переконань, правил та норм, інтересів і уподобань. Проте сім’я, як мала соціальна група, вимагає для свого існування і функціонування власні цінності, норми, єдність поглядів на деякі речі та переконання. Динаміка розвитку сім’ї чітко демонструє дві тенденції: 1) поляризацію ціннісних орієнтацій (наприклад, батьки і діти), 2) деформація особистісних моделей цінностей, потреб, ідеалів на сімейні.
- Функціонально-рольова узгодженість. У сучасному світі значно зменшуються рамки чоловічих і жіночих ролей. Хто зароблятиме гроші у сім’ї, а хто піде у декретну відпустку, хто готуватиме вечерю, а хто викине сміття – вибір і домовленість кожної окремої сім’ї. Проте та сама визначеність, домовленість і узгодженість є дуже важливими у сімейних стосунках. Воно сприяє високому рівню таких соціально-психологічних механізмів внутрішньо-сімейної взаємодії, як взаєморозуміння, взаємодовіра, взаємодопомога та взаємотерпіння. Звичайно ролі і функції можуть і будуть змінюватись, але важливим є те, що друга половинка може розраховувати на вас і знає, що ви розраховуєте на неї. Це формує у сімейній системі стабільність і стійкість.
- Емоційне задоволення. Важливим у сім’ї є емоційне прийняття один одного, взаємоповага, щирість і відкритість у виявленні емоцій і почуттів. Для декого це може бути складно, але для нормального і щасливого сімейного життя повинна існувати взаємна довіра, близькість, інтимність та можливість проявити себе будь-яким, знаючи, що тебе підтримають, не відштовхнуть, допоможуть чи просто вислухають. Створюючи сім’ю кожен повинен задуматись про свою спроможність турбуватися про іншу людину, спілкуватися на основі співпраці з іншим, співчувати і співпереживати іншому, бути терпимим, сприймати іншу людину з її індивідуальними особливостями, звичками, навіть протилежними власним і вміти пристосовуватися до них.
- Адаптивність. Дане поняття можна поділити на дві частини, відповідно до періодів життя сім’ї: на початку та в процесі її розвитку. Коли пара лише починає жити разом, важливим є адаптуватись кожному у таких сферах: матеріально-побутовій (координація прав і обов’язків подружжя, формування моделей сімейного бюджету), морально-психологічній (узгодження інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, світогляду), інтимно-особистісній (досягнення сексуальної гармонії, морально-психологічне задоволення інтимними стосунками). У процесі розвитку сім’ї адаптивність важлива для «переключення» з іншого середовища у психологічну атмосферу сім’ї.
- Сімейні цілі. Спрямованість на сімейне довголіття сприяє створенню нових сімейних цілей та їх досягненню. Кожна спільна ціль – це як виклик для сім’ї, так і забезпечення її розвитку та зміцнення. Психологи виділяють 3 основні сімейні цілі: 1) пов’язані з вихованням дітей, 2) розвиток окремих особистостей у сім’ї, 3) створення свого домашнього гнізда з наданням йому своєрідності і затишку. Задоволеність реалізацією цілі – найважливіша умова підтримки активності сім’ї у визначенні нових меж життєдіяльності.
