Наскільки легше робиться мамі, коли її крихітка навчиться самостійно сидіти, стояти, ходити і гратись. Тоді ж відразу можна накинутись на купу відкладених на період зростання немовляти щоденних справ. Як приємно варити чи прибирати дім, користуючись обома руками. І хоч дитя щоразу приносить нам якусь іграшку, або запитливо дивиться, чи й навіть вереском виявляє бажання опинитись на руках, як часто хочеться підсунути йому замість себе нову, цікаву, блискучу, співаючу іграшку. І далі діяти за наміченим планом. Пізніше, коли всі іграшки досліджено, мами часто вмикають мультики – це взагалі універсальний нейтралізатор дітей будь-якого віку мінімум на 2 години часу. Скільки тоді всього можна встигнути. І хай там що говорять про обмеження доступу дитини до екрана телевізора, але мамі деколи потрібно значно більше часу, аніж 15 хвилин. Особливо, коли виснажена, коли все йде не так, як би хотілось, коли нема звідки чекати допомоги. Бо так легше.
А отут між цим легше, вкрадається непомітно ось яка заковика. Діти нас відчувають. Є в них такі дивні сенсори, які реагують на відсутність нашого погляду. Він їм просто необхідний, як і мамині обійми, і добре слово, сказане тихим мелодійним голосом. І коли малюк помічає, що ви зайняті не ним, то він одразу кинеться надолужувати втрачене. Найшвидшим способом, включивши сирену. Якщо не дати дитині необхідного, то швидше за все наслідки не забаряться. Тут і істерики, і непослух, вибрики, вимоги і все решта. Тому варто навчитися відкласти свої важливі справи і поспілкуватись із дитиною. Допомагає зняти роздратування подумки промовлена фраза: “Я буду з тобою стільки, скільки тобі потрібно”.
Помилуйтеся, як вправно вже ходить ваше золотко, допоможіть йому вирішити надзвичайно важливе для нього в цю мить завдання. Можливо саме зараз йому дуже потрібно погласкати ведмедика, що сидить на шафі, розплутати мотузку, причеплену до машинки чи вийняти неслухняний кубик, що закотився під ліжко.
Дивіться наш YouTube-канал Дітиінфо – все для дітей.
А найголовніше дивіться і спостерігайте. Саме сьогодні ваш малюк такий милий, такий розумник, він все хоче дослідити, про все дізнатися. Він допитливий і уважний до таких дрібниць, які ми вже не помічаємо. Його щоразу тішить гудок сирени чи гавкання пса на подвір’ї. Він міркує, куди поділася водичка з горнятка і чому стали мокрі шкарпетки. Тестує всі доступні кнопки. І росте. Не думайте, що буде легше, коли дитина почне ходити, чи говорити. Не думайте, що життя налагодиться, коли вона доросте до садка чи школи. Буде інакше. А нам слід навчитися радіти тому, що є тепер.
Бо он же ж дочка далеких родичів уже цього року поступає у вуз, а син співробітниці йде на нову роботу, а ви їх ще бачите перед очима малими дітьми. Ви не знаєте і не впізнаєте цих молодих людей. Буде шкода, якщо дитинство вашого сонечка промайне так само швидко, і ви не встигнете натішитись, намилуватись ним, насміятися разом. Наші діти потребують щоденно уваги, любові, опіки і захисту. Тож знайдіть час побути удвох щодня, з кожною дитиною, яка є у сім’ї індивідуально. Заведіть собі просте правило. Раз на день притуліть свою крихітку і промовте: “Зупинись мить, мій малюк прекрасний сьогодні!”
