"Не хочу, не буду!" Або криза 3 років

Раніше ваш малюк був слухняною і милою дитиною. Однак ви все частіше стали помічати, що, бажаючи чого-небудь, дитина стоїть на своєму і вимагає бажаного, капризуючи або влаштовуючи істерики? Вітаємо, у вашої дитини криза трьох років.

Так вся справа в особливому періоді, який переживає малюк – «криза трьох років». У цей час дитина вперше починає усвідомлювати себе як самостійну особистість, а не як частинку мами. У неї з'являються власні бажання, які деколи йдуть наперекір думкам та бажанням батьків, і вона поки що не розуміє, як поводитися, щоб все було добре. Звідси й бажання робити хоч щось, аби не мовчати: дитина починає сперечатися з дорослими, доводити свою точку зору, самостверджуватися шляхом істерик або вередувати.

Чому дитина 3 років влаштовує «бунт»?

У період кризи трьох років у малюків загострюється відчуття власної гідності. Деякі психологи називають цей період «Я сам (а)».

Тому будь-який прояв батьківського контролю, що раніше вважався нормою для дитини, тепер перестає бути нею. Малюк починає ламати всі правила. Виявляється це по-різному: від бажання самостійно одягатися аж до бажання самостійно йти в дитячий садок або лягати спати.

Дуже часто криза супроводжується упертим бажанням домогтися свого за всяку ціну, у тому числі із застосуванням капризів і істерик.

Ознаки кризи трьох років

Одним з проявів кризи трьох років є заперечення. Малюк на всі прохання батьків починає відповідати категорично «ні», «не хочу», «не буду», «не піду». Дитина може навіть відмовлятися виконувати дії, які йому завжди подобалися, і саме цим відрізняється заперечення від простого непослуху.

Ще одним типовим проявом цього непростого періоду є впертість. Дитина стоїть на своєму до останнього, змушуючи дорослих йти на поступки. При цьому важливо відрізняти від упертості таку позитивна якість як наполегливість. Наполегливий малюк змушує рахуватися з його думкою лише з тих питань, які для нього дійсно важливі, а упертюх стоїть на своєму всупереч батькам, щоб довести, що його думка має бути вирішальною.

Часто діти, що переживають трирічну кризу, проявляють агресивність, яка виражається в грубості і забіякуватості. Дитина може викрикувати образливі слова по відношенню до дорослих, влаштовувати бійку з ними або з однолітками, ламати улюблені іграшки, рвати книги.
Діти, які мають братів чи сестер, під час такої кризи починають проявляти деспотичність, прагнучи взяти владу над усіма, хто їх оточує: змушують молодшого брата підкорятися або ревнують старшого, вимагають, щоб батьки рахувалися з його думкою з усіх питань, диктують всім членам сім'ї , що потрібно робити.

Криза трьох років для дітей - це крайній прояв протесту проти всього, що їх оточує. Дитина часто сама не розуміє, що саме її не влаштовує, і страждає від власної поведінки, але нічого не може з собою вдіяти.

Як пережити кризу трьох років

Криза трьох років зазвичай триває кілька місяців, потім успішно проходить сам собою, однак психологи радять батькам дотримуватися певних правил, щоб уберегти себе і дитину від зайвих переживань.

Правило перше - заохочуйте самостійність дитини.

Якщо дитина щось хоче зробити сама, не потрібно пропонувати їй допомогу і намагатися контролювати її дії. Від цього вона буде ще більше дратуватися. Краще просто забезпечити її безпеку під час виконання завдання і похвалити, коли все-таки вийде задумане. Щоб уникнути постійних примх з боку малюка, можна перед тим, як в чомусь йому допомогти, запитувати: «Ти це зробиш сам чи тобі потрібна допомога?»

Правило друге - якщо лаєте дитину, то тільки за проступок!

Не можна обзивати дитину такими словами, як скнара, дурень, дурний, безглуздий, вереда, оскільки вона дійсно може стати такою. Лаяти можна тільки за неправильний вчинок, але ні в якому разі не критикувати особистість дитини. Краще сказати «Ти вчинив недобре», а не «Ти такий вереда!».

Правило третє - зберігайте спокій!

Чим спокійніше ви реагуєте на витівки малюка, тим менше у нього буде бажання допекти вам. Крик і лайка провокують дитину ще більше дратуватися і відстоювати свою думку, тому необхідно взяти себе в руки і відповідати спокійно, навіть якщо малюк поводиться огидно.

Читайте також "Як навчити дитину зав'язувати шнурівки" та підписуйтесь на наш YouTube-канал Дітиінфо - все для дітей.

Правило четверте - давайте малюкові право вибору.

Кризовий період у дітей проходить набагато спокійніше, коли батьки рахуються з їхньою думкою. Нехай малюк сам вирішить, чи буде він снідати, який мультфільм буде дивитися, і на який дитячий майданчик ви вирушите з ним під час прогулянки.

Правило п'яте - аналізуйте ситуацію.

Після кожної істерики, влаштованої дитиною, розмовляйте з нею. Робити це краще, коли малюк трохи заспокоїться. Поясніть дитині, чому вас засмучує її поведінку, і попросіть поділитися з вами переживаннями, які вона відчуває, щоб разом знайти вихід із ситуації.

Правило шосте - просто любіть дитину!

Незважаючи на всі некрасиві вчинки, ви все одно будете любити свого малюка, тому не забувайте нагадувати йому про це. Навіть якщо малюк обзиває вас, кричить про те, що він вас не любить, не гнівайтесь, а відповідайте йому, що він все одно для вас найулюбленіший і рідний.

Завдання батьків під час кризи трьох років - допомогти малюкові пережити складний період, тому шукайте у всьому позитивні сторони, адже всі ці вікові прояви допоможуть дитині навчитися таким важливим якостям, як наполегливість, терпіння, самостійність і цілеспрямованість.

Але що робити, якщо ці правила не допомагають, і малюк все більше випробовує ваші нерви на міцність?

Як припинити істерику

Щоб запобігти істериці, батькам необхідно виконати лише чотири пункти:

• Встановити в сім'ї чіткі правила
• Повідомити про них дитину
• Виробити при необхідності систему обліку часу
• Строго дотримуватися правил

Наприклад, якщо ви домовилися, що мультфільми можна дивитися не більше години на день, не варто робити винятки в майбутньому. Те ж саме стосується відходу до сну та інших спірних моментів. Можна пояснити дитині, як працює таймер, або годинник, і використовувати їх. Так вона краще буде розуміти, що час, відведений для розваг або неспання, закінчується.

Якщо дитина все одно «вимагає свого» криком і плачем, можна скористатися трьома нехитрими прийомами:

1. Відведіть дитину в безлюдне місце (якщо вона розкричалася у всіх на очах). Тут працює правило - чим більше сторонніх, тим яскравішою може бути «театральна вистава».
2. Щоб припинити істерику, зробіть щось незвичайне: наприклад, почніть говорити пошепки або розсмійтеся. Від несподіванки малюк трішки заспокоїться, і ви зможете спокійно донести йому свою думку.
3. Позначте емоції малюка словами: «Зараз ти злишся», «Ти плачеш, тому, що тобі прикро». Співчувайте дитині з приводу всього, що вона відчуває: «Я знаю, як можна засмутитися через те, що треба йти в дитячий садок / рано вставати / рано лягати спати».