Горезвісним синдромом відмінника страждають не тільки відмінники і хорошисти. Бажання бути кращим і демонструвати тільки позитивні результати навчання може бути в рівній мірі притаманне і закоренілим трієчниками. Педагоги пояснюють цей парадокс тим, що страх отримати погану оцінку в школі або почути про себе негативний відгук змушують дітей активніше включатися в «гонку» шкільних досягнень.
Як формується «синдром відмінника»?
Прагнення дитини «завжди бути на висоті» і демонструвати оточуючим свою успішність найчастіше є проявом її глибокої невпевненості в собі. Причини цієї невпевненості можуть бути дуже різними. Зазвичай це комплекси з приводу своєї зовнішності, відсутність друзів, недостатньо високого (на думку дитини) статусу сім’ї. Дитина також може вважати, що батьки недостатньо її люблять. У цьому випадку прагнення отримувати хороші оцінки може стати способом привернути до себе увагу дорослих і довести їм свою значимість.
Нерідко діти стають продовженням амбіцій своїх батьків. Багато з них вважають, для того щоб син чи дочка чогось досягли в житті, потрібно повністю присвятити себе дитині. Дитячі психологи давно довели факт, що поведінкові і психологічні проблеми дітей є віддзеркаленням внутрішніх установок їхніх батьків та тих моделей поведінки, які прийняті в сім’ї. Тати та мами, що пред’являють підвищені вимоги до себе, неусвідомлено переносять власні якості і проблеми на дітей, формуючи у них так званий «синдром відмінника». При цьому батьки можуть не пред’являти до дитини конкретних вимог. Діти тонко відчувають настрій оточуючих, інтуїтивно налаштовуючись на їх «хвилю».
Дитина-перфекціоніст, як правило, дуже гостро переживає навіть незначні невдачі. Погоня за успіхом та досягненнями може обернутися для неї депресією. Адже бути завжди кращим – це важко як фізично, так і морально. Такі діти втрачають дитячу безпосередність і вміння радіти тому, що є хорошого в їхньому житті. У них виникають проблеми в спілкуванні з однолітками.
Страх зробити щось не так заважає перфекціоністові вчитися. Дитина сильно переживає через навчальних невдачі, засмучується, допускаючи незначну помилку, боїться помилитися при відповіді на уроці, а отримавши трійку, страждає. Є випадки, коли такі діти зовсім кидали навчання.
Як допомогти дитині позбутися комплексу відмінника?
Хороша успішність у школі – це не ознака того, що ваша дитина схильна до синдрому відмінника. Їй може бути дійсно цікаво вчитися. Однак якщо за ціною п’ятірок стоять великі зусилля і страх покарання, а шкільні невдачі сприймаються як катастрофи – це симптом того, що дитині потрібна допомога батьків або психолога.
П’ять рекомендацій батькам, які допоможуть дитині позбутися синдрому відмінника.
Стримуйте свої амбіції
Батькам варто постійно коригувати свої очікування, щоб вони відповідали здібностям дітей. Задумайтесь, наскільки вони співвідносяться з можливостями вашої дитини. Адже максимум позначки для кожного учня свій. У одного це п’ятірка, а в іншого – трійка. Якщо ви хочете змінити щось у своїй дитині, то почніть з себе. Знизьте планку за вимогами до сина чи дочки, відмовившись від амбіцій виховати «ідеальну дитину». А головне, перегляньте своє ставлення до успішності – успіх у житті не завжди залежить від оцінок у школі!
Виховуйте правильне ставлення до оцінок
Поясніть дитині, що з оцінками він буде стикатися скрізь і завжди, а не тільки в шкільному житті. Однак не можна, щоб вони повністю визначали її настрій і уявлення про саму себе. Переконайте сина чи дочку, що ви цінуєте їх незалежно від їх успіхів у школі. Проявляйте до них свою любов і турботу незалежно від відміток у щоденнику.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми
Якщо ви не хочете виростити невдаху, ображеного на увесь світ і невпевненого у своїх силах, перестаньте порівнювати свого сина чи дочку з іншими «успішними і талановитими» дітьми. Лаючи одного й хвалячи іншу дитину, нав’язуючи її як приклад для перших, ви протиставляєте їх один одному. Сам факт оцінки важко травмує психіку дитини, позбавляє її впевненості в батьківській підтримці. Роблячи таким чином, ви провокуєте малюка включатися в суперництво з більш сильними учнями, що не завжди йде йому на користь.
Дайте право на помилку
Очікувати, що дитина не буде робити ніяких помилок, – значить проявляти по відношенню до неї надмірну жорсткість і давати невірне уявлення про життя. Поясніть своєму чаду, що у неї є право помилятися. Усвідомлення цього допоможе подолати страх сказати або зробити щось неправильно.
Розвивайте у дітей почуття гумору
Дітям, які дуже гостро реагують на думку інших людей, варто нагадувати, що вони не зобов’язані бути ідеальними в очах оточуючих. Постарайтеся розвинути у дитини почуття гумору. Оптиміст легше переживає життєві негаразди, краще сходиться з однолітками і користується у них популярністю.
