Чи треба гратися з дитиною

Не рідко можна почути від мам: «Мені нудно возити з ним машинки, надягати по сто разів колечка на пірамідку, збирати вежі з кубиків. Але ж треба! ». Діти ростуть, освоюють рухливі та рольові ігри, але мами залишаються незадоволеними: в дочки-матері вони вже награлися в дитинстві, та й хованки чи «лови» - не найцікавіше для дорослої людини заняття. І тут виникає питання: а чи треба гратися з дитиною в принципі? Чи справді вона потребує нашої допомоги, адже гра - це дитяча територія? Чи варто все ж таки батькам переступати через внутрішні бар'єри і вчитися грати з дитиною? Спробуємо розібратися.

Гра - особлива діяльність дитини. У грі вона не переслідує жодної мети, а просто отримує задоволення. Тільки граючись, дитина стає незалежною, головною, творцем ситуації - тому що поза грою вона завжди займає підлегле становище. Не дивно, що діти так люблять гратися!

Ніхто не буде заперечувати – гра для дитини дуже корисна. Граючись, малюки різного віку розвиваються інтелектуально, вчаться маніпулювати предметами, роблять відкриття, вчаться діяти, як дорослі, програють життєві ситуації і вирішують поточні емоційні проблеми. Однак для дитини гра - природна стихія, а для дорослого вона неприродна! Тому нам так складно, і звідси і випливає питання заголовку: а чи треба батькам гратися з дитиною?

Звичайно, слово «треба» звучить трохи недоречно. Емоційні аспекти життя не можна вписати в рамки зобов'язань. Однак питання залишається - наскільки необхідно дитині втручання батьків, допомога в організації гри?

Тут варто звернути увагу на кілька аспектів дитячої гри.

Дитині не потрібен аніматор

Дитині потрібне спілкування, участь у житті сім'ї. Якщо малюк є центром сім'ї та саме він він задає вектор її дій - це ненормально. Мама і тато, бабусі й дідусі не повинні танцювати навколо дитини. Безперечно, ви дуже любите свого карапуза, але не варто відмовлятися від побутових справ, щоб позбирати з ним сортер або розкласти доміно. Для дитячого розвитку набагато корисніше, якщо ви помиєте підлогу або розвісите білизну разом, нехай це і суттєво ускладнить захід. Зате маля буде відчувати, що ви - одна команда, зайнята спільною справою!

Знайдіть золоту середину

Давати дитині цікаві іграшки, пояснюючи, як з ними гратися, не нав’язливо «підкидати» ідеї і проявляти увагу до дитини потрібно обов'язково! І, звичайно, залишати дитину на одинці з собою з ранку до вечора - неправильно. Така «свобода» не навчить малюка самостійності, а просто вселить упевненість у власній непотрібності... Однак і зворотна модель, коли батьки з ранку до вечора придумують ігри для малюка, теж ненормальна. Про яку дитячу фантазію та творчість можна говорити, якщо батьки все вже придумали за дитину.

Гра з дитиною – не покарання для батьків

Гра для батьків не має бути нудним обов’язком. Краще гратися з дитиною рідше, але саме тоді, коли вам дійсно цього хочеться. Не подобаються хованки? Почитайте дитині книжку, зберіть разом пазл або мозаїку, займіться спільною творчістю - таке дозвілля не гірше, ніж ігри через силу. Головне - ваша любов і увага до дітей!

Орієнтуйтеся на вік дитини

Чим старша дитина, тим менше їй потрібна участь дорослого в іграх. Якщо півтора-дворічному малюкові ще потрібна мамина присутність в зоні гри, підтримка і поради, то три-чотирирічний фантазер вже цілком може обходитися уявними друзями і спілкуватися з іграшками, створюючи цілі світи.

Трішки уваги ніколи не зашкодить

Якщо дитина скаржиться, що їй нудно, просить погратися, швидше за все, проблема не в браку ідей. Їй просто потрібно в даний момент «підживитися» енергією вашої любові. Приділити синові чи доньці трохи уваги, поговоріть, дати йому/ їй просто посидіти у вас на колінах, і ви побачите, як швидко зміниться погляд дитини - нудьгу змете вітром! Ще один чудовий варіант батьківських дій в разі дитячої нудьги - запросити малюка взяти участь у ваших дорослих справах.

Не використовуйте ґаджети

Не вирішуйте проблему «не знаю, як грати з дитиною» за допомогою телевізора і планшета, особливо якщо вашій дитині немає і трьох років. Електронні ґаджети позбавляють дітей фантазії, творчості та ініціативності.

Гратися з дитиною, звичайно ж, можна і треба. Але важливішим є те, що цей процес має приносити радість усім. Якщо ви отримуєте щире задоволення від гри, це прекрасно! Не потрібно ламати себе, якщо гратися важко, для дитини найважливіше ваша любов і турбота, які ви проявляєте, так чи інак. Спільні прогулянки, читання, творчість, та й просто справи по дому важливі для дитини не менше, ніж ігри з примусу.