Дитяча агресивність - причини криються в сім'ї
Чи ви замислювалися коли-небудь над тим, чому наші діти часом бувають агресивними? Звідки у дитини, життя якої має ще так мало проблем, виникає стільки злості та агресії? То вдома чіпляється до молодшої сестрички чи братика, то у дворі з ким-небуть поб’ється…
Причина дитячої агресії ховається саме в нас, батьках
Ми рідко стримуємо свої негативні емоції стосовно дітей. Ми критикуємо їх за найменшу провину, часом кричимо чи навіть караємо фізично. Іноді саме на дітей ми виливаємо злість, роздратованість, що пов'язані зовсім з іншими проблемами, а потім самі ж потерпаємо від докорів сумління, розуміючи свою помилку. А як часто дитина чує від нас слова «ні», «неможна»?! Ми ж іноді забороняємо їм щось тільки заради нашого спокою, а не тому, що це небезпечно або шкідливо для дитини чи для оточуючих. Багато поривів дитини ми просто пригнічуємо. І звісно, дитина сердиться, нервує, злиться. Так, ми маємо свої мотиви та пояснення нашої з вами поведінки (робота, дім, проблеми…), але, поклавши руку на серце, ми повинні визнати, що ми самі відповідаємо за те, що наші діти стають агресивними, некерованими і замикаються у собі.
.Виховання дитини потребує ювелірної делікатності
Дитина, немов глина, відображає всі наші скривлення та деформації. Дитина - пластичний піддатливий матеріал в руках дорослих особливо тому, що потребує нашої любові і схвалення, тому і формується під нашими пальцями, буквально наслідуючи нашу модель поведінки. І найменша наша помилка вартує дитині рубця, що залишається з нею протягом життя.
Дитина розвивається, в її організмі відбуваються процеси, які впливають на поведінку, особливо у підлітковому періоді. З дитячою ж агресією треба працювати на початковій стадії, адже потім буде значно важче.
Для того, щоб заспокоїти агресивну дитину, треба бути максимально уважним до неї і з̕ясувати, що її непокоїть. Так, для маленької дитини іноді достатньо нагодувати, напоїти її чи вкласти спати, і вона знову буде задоволеною і спокійною. Іноді приступи гніву проявляються, якщо забрати в дитини цікавий предмет, хоча це було зроблено для того, щоб їй не загрожувала небезпека. Малюка можна відволікти якимось іншим заняттям, погратися з ним чи сконцентрувати його увагу на іншому цікавому предметі.
Після 5 років відволікання вже не допомагає в більшості випадків
Тут необхідні лише розмови з дитиною, і тільки наодинці, щоб вона не почувалася приниженою. Спілкування з дитиною, засноване на довірі – це те, що будує осному здорових стосунків.
Не зневажаючи особистості дитини, треба вказати на її помилки і, якщо знадобиться, переконати її вибачитися перед тим, кого вона образила. Можна пояснити їй, що емоціями і злістю можна і треба керувати.
Важче за все справлятися з власною агресією підліткові.
Особливо, якщо ця агресія пов’язана із сімейною обстановкою. Якщо в родині недостатньо любові та взаєморозуміння, дитина свою незадоволеність виносить на вулицю. А іноді причиною агресивної поведінки є надлишкова суворість до неї. Підліток може стати жорстокішим по відношенню до батьків власне тому, що від нього вимагають більшого, ніж він може. І якщо приступ гніву не може бути спрямований на винуватців, то підліток виплесне свою агресію на однолітків.
В кожній родині свої відносини, своя атмосфера. І якщо дитина зростає в обстановці любові, взаєморозуміння, поваги, то вона, звичайно, ці якості проявлятиме і до оточуючих. Відкритий прояв любові зі сторони батьків вчить дитину любити світ, людей, природу. Цілуйте дітей, обіймайте частіше, гладьте по голові, пестіть, кажіть ніжні слова, хваліть, коли вони цього заслужили, і агресія зникне з їх життя.
Надія Іванців, лікар - психотерапевт
Не забудьте підписатися на Наш канал:
