Передчасні пологи і недоношені діти – на що звернути увагу

Ми знаємо від лікарів і з літератури, що вчасні пологи зазвичай відбуваються після 37 тижня вагітності. Однак іноді щось йде не так, дітки спішать у світ, процес народження стається занадто рано. За статистикою ВООЗ, від 5 до 18% немовляток – передчасно народжені. Спробуймо проаналізувати, що є причиною таких випадків, чим особливі дітки-«поспішайки» і як поводитися батькам в таких ситуаціях.

Причини передчасних пологів різні. Здебільшого вони пов’язані зі станом здоров’я жінки (підвищений артеріальний тиск, ожиріння, діабет, гострі чи хронічні інфекції до та під час вагітності, гормональні зрушення) або історією цієї чи попередніх вагітностей (аборти, передчасні пологи в минулому, багатоплідна вагітність, прееклампсія, розрив плодових оболонок, неспроможність шийки матки). Часто це соціальні фактори – куріння, вживання наркотиків чи недоїдання.

Іноді передчасні пологи починаються раптово, тому кожна вагітна повинна знати їх прояви та ризики, що збільшують їх ймовірність. Досить часто – це вимушений захід лікарів допологового стаціонару з метою збереження життя і здоров’я матері й дитини. Саме тому, коли лікар жіночої консультації, бачачи проблему, що може призвести до ранніх пологів, направляє вагітну в стаціонар, важливо довіритися і погодитися!

Перебуваючи у допологовому відділенні (патології вагітності) майбутня мама буде під цілодобовим наглядом, а призначені аналізи (крові, сечі) та обстеження (УЗД, доплерографія, кардіотокографія) дозволять з’ясувати причини і прогнозувати розвиток ситуації. Лікарі також запропонують симптоматичне чи загально підтримуюче лікування, якщо воно потрібно , . У будь якому разі, передчасне народження – це завжди несподівано, невідомо і страшно. Тому корисно, якщо ситуація дозволяє, присутність когось з рідних. Когось, хто не метушитиметься, заспокоїть, допоможе в прийнятті рішень, забезпечить всім потрібним.

Новоспечена мама, мусить подбати про свій стан і, навіть комфорт, щоб могти адекватно доглядати дитя. Передчасно народжені малюки надзвичайно потребують спокійної, розсудливої, здорової мами та смачного молочка, яке вводитимуть в їх раціон дуже поступово як тільки це буде можливо.

Недоношені дітки виходжуються в спеціально обладнаному стаціонарі, адже їхні системи органів ще не дозріли. Так, ці малюки не вміють підтримувати й регулювати температуру свого тіла, тому їх поміщають у кувез – інкубатор з автоматизованими системами контролю температури і вологості повітря. Дихальна система також потребує допомоги - штучної вентиляції, введення сурфактанту, кисневої палатки та ін. Незрілий травний тракт не дає можливості споживати виключно молоко матері, тому внутрішньовенно (інфузія) вводять розчини, що забезпечують потребу у всіх поживних речовинах відповідно до маси тіла. Якщо дитина погано ковтає молоко і є загроза його вдихання – тимчасово ставлять шлунковий зонд. Імунна система недоношених діток не в змозі самостійно контролювати інфекцію, тому часто призначають антибіотики.

Відділення виходжування передчасно народжених, за винятком реанімації, зорієнтовані на спільне перебування дитини і матері. Мами активно допомагають персоналу у догляді, виходжують своїх малюків методом кенгуру і, звісно, забезпечують молоком. Лікарі й сестри цих відділень супроводжують «доростання» малюка контролем стану здоров’я (аналізи крові, сечі, калу), спостереженнями за вагою і розрахунком харчування, консультаціями профільних спеціалістів, за потреби проведенням власне лікувальних заходів (фототерапія, інгаляції тощо).

Передчасно народити, не мати можливості взяти на ручки, щодня переживати за стан і не знати яким буде день наступний – це непросто. Це потребує терпеливості, довіри до лікаря і підтримки близьких. Це фінансово затратно. Це фізична втома й емоційне вигорання. Це бажання щодня спитати лікаря про майбутнє, й образа на нього за те, що прогнозів не дає бо їх нема як гарантувати. Це врешті позитивний, а, іноді (дуже рідко, але все ж) негативний фінал. Це страх народжувати знову. Але попри все – це досвід віри, професіоналізму й людяності інших, власної міцності, і, зрештою, дива.

Олеся Мороз

фізіолог, кандидат біологічних наук, мама двох недоношених діток