Батькам підлітка важливо розуміти, що перед ними вже не зовсім дитина, а особистість, яка перебуває в перехідному періоді. В організмі підлітка відбувається багато змін: стрімке зростання, зашкалють гормони, емоції, які стають головною рушійною силою вчинків. Батьки, вибудовуючи діалог з підлітком, повинні розуміти це і вести себе терпляче і мудро.
Часто конфлікти починаються з того, що підлітки потрапляють в проблемну ситуацію і говорять про неї на підвищених тонах, захлинаються емоціями, роблять категоричні заяви: «Мені більше не потрібна ця школа!», «Я хочу приходити пізно додому і буду!», «Мені потрібні гроші і все!» У цій ситуації важливо зберігати спокій і дати дитині виговоритися. Якщо батьки виходять з себе і починають перебивати підлітка, то можна вважати, що суперечка програна. У цій ситуації важливо вислухати все, що накопичилося у дитини, і тільки після цього починати висловлювати свою точку зору. Таким чином ви показуєте дитині, що поважаєте її думку, чуєте її, і готові до діалогу.
Як привчити дитину до самоаналізу
Самоаналіз, або рефлексія – це корисний навик, який дозволяє аналізувати свою поведінку, в тому числі і свої помилки. Звичка до рефлексії знадобиться підлітку в подальшому житті, і навчати їй найкраще в процесі довірчого діалогу.
Припустимо, ви обговорюєте якийсь конфлікт, в який була залучена ваша дитина. Постарайтеся акуратно, не зачіпаючи самооцінки підлітка, з’ясувати, що рухало дитиною в конфлікті: проблеми з однолітками, неприємності в школі, нерозуміння з вчителями. Важливо уникнути категоричних висловлювань та нотацій, така поведінка тільки відштовхне, «закриє» дитину, яка на початку будь-якої розмови і так готова до того, що її будуть лаяти.
У такій ситуації батьки виступають в ролі психолога: вони вислуховують підлітка, ведуть з ним діалог і навідними питаннями допомагають знайти вирішення проблеми. Показують, як потрібно розбиратися в ситуації, як з’ясовувати мотиви і шукати рішення. Поступово підліток навчиться проробляти таку роботу самостійно.
Самобичування: небезпечна грань
Підліток завжди буде вибиватися з-під опіки батьків, і це нормально. У цьому віці йде становлення його особистості, його основні переживання пов’язані із ставленням до себе, він запитує себе: «Хто я?», «В чому мої переваги?»
Важливо не забувати це при конфлікті. Обговорення та осуд має бути спрямований не на особистість підлітка, а на ситуацію або вчинок. Тим самим ми показуємо, що не дитина «погана», а вчинок неправильний. Існує навіть ряд заборонених фраз: «Ти знову за своє?», «П’ятсот раз тобі казав!» «Ти взагалі нічого не розумієш?!» «Безглуздий!». Є ризик, що вони, виголошені в серцях, залишаться в пам’яті підлітка і позначаться на його самооцінці. Тому уникайте їх, і перед початком «проблемної» розмови оцініть власний стан: ви в гніві? Може, краще відкласти розмову, щоб не наговорити зайвого? Адже парою образливих фраз можна легко зачепити не сформовану і нестабільну психіку дитини, і замість корисної звички до рефлексії, тобто самоаналізу, підліток придбає звичку до самобичування.
Психологія підлітка: самоаналіз або самобичування?
Самобичування – це підвищена самокритичність, яка виражається в засудженні своїх вчинків, самозвинувачення. Якщо в процесі рефлексії відбувається аналіз досвіду, то в самобичування направлено на осуд досвіду, заперечення його наслідків. У побутовому лексиконі це називається «самоїдством».
Причини та цілі у рефлексії і самобичування також різні. У разі рефлексії людиною рухає бажання зрозуміти суть вчинків і проаналізувати шляхи вирішення. Цю думку і варто вкладати дитині під час довірчого діалогу. За допомогою навідних запитань дайте можливість поміркувати, що послужило причиною вчинку, чи було прийняте рішення вірним. Залучаючи підлітка в діалог, ви даєте йому хороший приклад, який він зможе використовувати сам у дорослому житті. Саме відкриті питання змушують задуматися і проаналізувати ситуацію.
Часто дорослі люди приходять до психолога, щоб розібратися з комплексами. На жаль, багато з них з’являються саме в підлітковому віці. Через невірно побудоване спілкування з батьками з’являється звичка до самобичування, яка не дозволяє їм жити щасливо.
7 правил поведінки батьків підлітка
Що ж потрібно робити дорослим, щоб уникнути конфліктів у спілкуванні з підлітком? У цьому вам допоможуть наступні правила поведінки:
- Дайте свободу. Непослух – це прагнення вийти з-під опіки дорослих.
- Ніяких нотацій. Найбільше підлітки не люблять нудне моралізаторство. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтеся від категоричних оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власний погляд і власні висновки.
- Не можна лаяти особистість підлітка, можна зазначити, що вчинок був неправильним.
- Ідіть на компроміс. Ще нічого нікому не вдалося довести за допомогою скандалу: тут не буває переможців. Коли люди охоплені бурхливими негативними емоціями, здатність розуміти один одного зникає.
- Поступається той, хто розумніший. Багаття сварки швидко згасне, якщо в нього не підкидати дров, щоб скандал припинився, хтось повинен першим замовкнути. Дорослому це зробити легше, ніж підлітку з його нестійкою психікою.
- Не треба ображати. Припиняючи сварку, не прагніть зробити дитині боляче за допомогою уїдливих зауважень або грюкання дверима. Вмінню гідно виходити з важких ситуацій дитина вчиться у дорослих.
- Будьте тверді і послідовні. Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкість старших, і якщо дорослі демонструють підлітку власну нестриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати і від підлітків гарної поведінки.
