Смішна небезпека
Зазвичай ми з мамою сидимо вдома, коли стемніє. Але цього осіннього вечора ми поспішали на зустріч. На мене вдягнули светрик, шапку-шолом, куртку і навіть мої улюблені гумачки, тож холоду я не відчував. Тільки дощик моросив дрібний-дрібний, та ще вітер підштовхував у спину.
Я дивився на мерехтлиливі краплини, підсвічені світлом вуличних ліхтарів, тому не зразу зауважив небезпеку. Вона лежала на землі спершу безрушно, а тоді заворушилась усіма своїми тоненькими лапами. “Чи не хоче вона нас вхопити?” – міркував я і сповільнив ходу. А мама – смілива. Без жодної крапельки страху наступала вона на щупальця небезпеки. Та, побачивши, як обережно я роблю кроки, розсміялась.
– Це всього лише тінь! Онде вітер гойдає гілки дерева.
За вухами тріщить
Люблю, коли ми з мамою куховаримо з музикою. Тоді все вдається легко і швидко. От і сьогодні готуємо вареники, а комп’ютер наспівує нам веселу пісеньку. Начинка уже готова. Мама вимішує пухкеньке тісто. Мабуть воно так називається тому, що любить казати “пух-пух”, коли його розминають.
Далі моя робота, треба зробити довгу тонку ковбаску. Борошно розтрушується по кухні, наче білий сніжок. Це ми нарізаємо тонкі шматочки і обкачуємо їх в білій купці. А ось витанцьовує в такт пісні наша дерев’ яна качалка, щоб зробити тонкі рівненькі варенички. Тепер черга пальчиків, защипувати пузатого вареника, після того, як він ковтнув цілу ложку начинки. І нарешті найвеселіша частина. Пахощі гарячих, политих маслом вареників лоскочуть мій ніс.
– Смакує? – питає мама.
– Еге ж, – кажу я. – Так, що аж за вухами тріщить, а з-під вух витріщається.
Дивіться наш YouTube-канал Дітиінфо – все для дітей.
Ігри і іграшки
Найцікавіші іграшки ті, яких ще не купили. Інші найцікавіші іграшки – це все, що забороняють брати в руки. Онде в мами на кухні і черпаки, і баняки і навіть формочки для вирізання печива – це все великі, красиві забавки. Але тільки виймеш їх з шухляди чи з тумбочки зразу чуєш: “Йой, а хто то все збирати буде?”. Ну так ніби я не знаю, що мама візьме і все поскладає.
Або візьмемо тата, в нього є і пилка, і дрелька, і молоток. Не те щоб я не мав своїх, але пробував я своєю пилкою дерево перепиляти. Промучився півтори години (мама була у захваті!), а як тато своєю взявся, то за 15 хвилин вже вся робота була зроблена. Мабуть мою пилку в Китаї робили.
З висоти свого п‘ятирічного досвіду, скажу вам, що китайці не вміють робити іграшок. Он я недавно знайшов батарейки, вставив у машинку, а в неї фари не світяться! Точно вам кажу, китайці мало вольт в ті батарейки запхали.
Братик
Ніколи не погоджуйтесь, щоб ваші батьки заводили ще дітей! Дуже вам раджу. Правда, може бути уже запізно. Якогось вечора мама візьме вас на коліна і почне розповідати про малесеньку лялю в животику. І на мить вам здасться, що це буде добре. Вам скажуть, що у вас появиться новий друг і пообіцяють, що вдома побільшає іграшок.
Але ж мама промовчить про найголовніше, що на руки вас часто не братимуть, що малесенька ляля боляче щипається і вискубує волосся, і взагалі, той братик геть нічим не вміє бавитись, і голова болить від його криків.
Ех. Якби я тоді про все це знав, я б відмовив батьків народжувати ту лялю. А так я лише попросив, щоб мама зняла шкіру, тоді я би подивився на ту дитинку. А заодно перевірив би чи стоїть на місці драбина, якою братик з мами вилазити буде.
Помічник
Я великий помічник. Якщо щось потрібно, то я, коли хочу, можу все зробити дуже швидко. А якщо не хочу, то ви хоч кричіть, хоч не кричіть, я вас все одно не чую. Дуже я не люблю, коли мама просить і перевіряє відразу, чи я це зробив. Мені деколи потрібен час, і ще я хочу впевнитись, що мені довірили зробити справді важливе завдання.
Люблю, коли рутинні заняття перетворюються на гру. Скажімо, розкидане по підлозі лего я швидше збиратиму, якщо мама попросить вибирати кубики одного кольору.
Але часто так трапляється, що після моєї допомоги мама хапається спершу за голову, тоді за серце. Або навпаки. Останнього разу, коли мама поставила розморожувати рибу, я попросив зробити домашній пластилін. Я обіцяв допомагати, і так гарно старався, що ми потім їли рибу, кольору веселки.
