Страх за дитину часто буває непродуктивним, тоді з ним потрібно боротися. Продуктивні страхи оберігають дитину від небезпеки і йдуть їй на користь. Наприклад, коли функція захисту налаштована на негайне реагування (я повинна втрутитися, щоб дитина не впала з гойдалки) або спрямована на загальну пильність (у дворі з’явилася хуліганська компанія, я почну зустрічати свого семикласника з секції, як би він цьому не противився ). Але досить часто – набагато частіше, ніж прийнято думати – страх за дитину набуває нав’язливої форми, аж до панічних атак. Навіть тоді, коли ваша дитина, сита, задоволена і доглянута, мирно сопе у власному ліжку під батьківським крилом.
Бувають періоди, коли мама щодня думає про те, що з дітьми може щось трапитись. Такі буденні речі, як сходи чи домашні меблі здаються смертельною пасткою, вихід на дитячий майданчик загрожує катастрофою… Вам знайомі такі ситуації? Вам навіть здається, що у вас розлади психіки?…
Розладів психіки немає, а невротичний стан – у наявності. Ось як трактує такий стан наука: «Тривожність – це стан психічного напруження, при якому людина сприймає нейтральну ситуацію як загрозливу. При цьому людина відчуває болісне занепокоєння, прогнозує невдачу чи небезпеку».
Навіть залишивши в спокої теорії про те, що думка матеріальна і своїми страхами ви можете накликати біду, картина вимальовується не надто райдужна. Звернемося до фізіології: підвищена тривожність часто призводить до різноманітних несприятливих соматичних і вегетативних проявів – від прискореного пульсу до мігреней і болю в грудях, і від порушень сну до проблем з травленням. Воно вам треба?
П’ять шкідливих порад надмірно тривожній мамі
1. Те, що ви не розлучаєтеся зі своїми нав’язливими страхами, просто прекрасно. І, безумовно, піде вашій дитині тільки на користь. Оточіть її такою гіперопікою, щоб ні про яку нормальну соціальну адаптацію і мови не було. Хочете влаштовувати через знайомих тридцятирічну дитинку на роботу, особисто шукати вашому хлопчику дівчину і розчулюватися, що ваше доросле дитя проводить всі вихідні з мамою? Тоді ви все робите правильно.
2. Ні в якому разі не тримайте емоції в собі, ви ж «переживаєте». Тривога через те, що дитина запізнилася на 10 хвилин з дня народження однокласника, завжди повинна виливатися в ефектне шоу. Причому звинувачення повинні стосуватися не тільки на голову винуватця: перепасти повинно і чоловікові, і іншим домочадцям. Висловлюючи таким чином свою любов і турботу, ви в рази підвищуєте ймовірність того, що з вашої дитини виросте класичний невротик.
3. Не намагайтеся прищеплювати дитині такі якості, як відповідальність, пунктуальність і обов’язковість – ви ж краще знаєте, як треба. Навіщо дитині піклуватися про себе самій і вчитися самостійно здобувати навички безпечної життєдіяльності? Адже ви до кінця життя будете водити її за ручку і контролювати кожен крок.
4. Частіше піддавайтеся безпричинним хвилюванням – ну чому б не уявити собі, що на прогулянці в дитячому садку вашого малюка викрали сомалійські пірати або забрав велетенський птах? Чим частіше і довше, смакуючи подробиці, ви будете уявляти собі подібні жахи, тим більше впевненості і спокою придбаєте.
5. Позиція «ЯЖМАМА» в даному питанні безпрограшна. Повністю зосередьтеся на дитині, женіть геть інші інтереси і прихильності. Якщо є можливість не працювати – не працюйте. Особливо важливо дотримуватися даного принципу на кожному переломному етапі дорослішання дитини: при вступі до школи, в період статевого дозрівання, під час першої закоханості, при закінченні школи і т. д. Так напевно буде ще менше шансів на те, що у вашій родині виросте самостійна особистість, здатна справлятися з труднощами.
Хто боїться – нещасний, хто не знає страху – необережний
Звичайно, бувають випадки, коли самостійно впоратися з подібною проблемою складно: наприклад, при втраті одного з дітей, важкої психотравмуючої ситуації з власного дитинства та інших сумних обставин. Тоді дійсно потрібно звертатися до фахівця, який допоможе вам усвідомити причини підвищеної тривожності, зрозуміти механізми свого страху і «вимкнути» їх. В інших випадках психотерапевти зазвичай не потрібні. Візьміть на озброєння вправи по релаксації м’язів або дихальну гімнастику, щоб зняти стрес і судомну напруженість.
