Лайливі слова у дитини викликають подив у багатьох молодих батьків, адже вони ретельно стежать за своєю мовою, і вважають неприйнятними у сім’ї подібні висловлювання. Джерел поповнення лексикону дитини дуже багато: дитячий садок, телевізор, вулиця, інші дорослі. Маленька дитина швидко і легко засвоює нецензурну лексику та брутальні слова, особливо якщо ті супроводжуються емоційними проявами, наприклад, мімікою і жестами. У цьому сенсі діти нічим не відрізняються від дорослих, чию увагу привертають яскраві незвичайні люди і їхні висловлювання. Викорінити шкідливі звички у дитини не вдасться за один день, проте зробити це можна делікатно і без тиску.
Чому діти лаються
Так звані лайливі слова рано чи пізно з’являються в лексиконі кожної дитини. При цьому діти різних вікових груп мають свої причини і мотивацію для вживання цих виразів.
Дитина 2 років лається
Дитина двох-трьох років використовує ненормативні вислови неусвідомлено. У цьому віці діти не розуміють сенс уживаних ними лайливих слів. Вони повторюють, те що говорять оточуючі люди, мову яких вони наслідують.
Дитина 4 років лається
Діти віком від трьох до чотирьох років можуть використовувати заборонені слова цілком усвідомлено, розуміючи, що цього робити не можна. Найчастіше вони намагаються таким чином привернути до себе увагу батьків, надаючи перевагу покаранням від мами і тата, аніж їх відсутності. Деякі діти навмисно використовують «міцні» вислови для того, щоб викликати реакцію дорослого і прояснити його ставлення до своєї поведінки. Вживання лайливих слів також може бути способом шантажу батьків. Так, зауваживши, що нові слова, не подобаються мамі з татом, дитина може обіцяти «предкам», що більше не буде їх вживати. Але тільки в тому випадку, якщо вони куплять нову іграшку або відведуть на вихідних в зоопарк.
Дитина 7 років лається
Як відзначають дитячі психологи, діти у віці від п’яти до семи найчастіше використовують у своїй промові лайливі слова з почуття протесту. Так вони протестують проти надмірної опіки з боку батьків і проявляють свою самостійність. Вживаючи нецензурні слова і вирази, діти цього віку прагнуть затвердити своє «я», взяти ситуацію під контроль, провокуючи батьків фразою: «А що я такого сказав?». У деяких випадках лайливі слова в лексиконі дитини – це спроба виплеснути внутрішню злість і агресію, покарати кривдника. Лайка при сторонніх людях може говорити про спробу дитини «помститися» батькам за несправедливе покарання: відлучили від комп’ютерних ігор, не дали подивитися мультфільм – так нехай тепер їм буде соромно перед оточуючими!
Дитина 8-12 років лається
У віці 8-12 років діти, як правило, вже знають, де можна лаятися, а де не можна. У цей період ненормативна лексика часто використовується ними для самоствердження серед однолітків – щоб швидше влитися в колектив і здаватися дорослішими. Матюкаючись, школярі копіюють манеру поведінки старшокласників. Вибираючи такий стиль поведінки, вони відчувають себе впевненіше і думають, що так можна змусити себе поважати і боятися.
Підліток лається
Підлітки вживають заборонені слова і вирази в основному для того, щоб дати вихід емоціям, або розповідаючи анекдоти. Однак не хвилюйтеся – у міру дорослішання дитини вимова лайок втрачає свою привабливість і поступово затихає.
Як реагувати на ненормативну лексику дітей
Реагуйте в залежності від віку дитини:
Два-три роки
Якщо дитина ще маленька (два-три роки), кращий спосіб відівчити її повторювати непристойні слова, не звертати увагу на «круті» висловлювання: незабаром дитина, цілком імовірно, їх забуде.
Три-п’ять років
Дитині трьох-п’яти років варто пояснити, що ви не хотіли б чути такі слова у себе вдома. Батькам не слід раз-у-раз повторювати: «Більше ніколи так не говори!» Цим ви тільки привернете увагу до поганого слова. З тієї ж причини не варто карати дитину або соромити її, інакше вона почне вживати лайливі слова, коли вас не буде поряд, наприклад, в дитячому садку або на дитячому майданчику під час ігор з ровесниками. У цьому віці малюк ще не може повною мірою усвідомити значення слова «невихований», за що саме його покарали, і як наслідок – замкнеться в собі і перестане ділитися з вами своїми переживаннями.
П’ять-сім років
У віці п’яти-семи років можна вводити систему покарань і заохочень дитини, головне, розуміти, які методи виявляться найбільш ефективними.
Вісім-одинадцять років
У молодшому шкільному віці діти починають вважати себе дорослими і самостійними. Приходить пора для серйозних бесід. У цей період для дитини стає важливим, наскільки значуще місце вона займає серед однолітків. Постарайтеся донести до розуміння дитини, що їй зовсім не обов’язково копіювати чиюсь поведінку, щоб залишатися собою. Вживання лайливих слів не зробить нікого більш привабливим в очах оточуючих, а для того щоб виділитися на загальному тлі існує безліч інших способів, наприклад, спорт, навички та вміння або успіхи в навчанні.
Дванадцять-шістнадцять років
Підлітковий вік один з найскладніших у житті дитини. Відівчити підлітка від використання ненормативної лексики в цей період дуже непросто. Спробуйте переконати сина чи дочку в тому, що людина, яка в їхніх очах має авторитет, навряд чи дозволила б собі подібні вирази. Цей прийом працює: кумир для підлітка – зразок для наслідування. Якщо ж вживання лайливих слів продовжиться, запасіться терпінням: діти рано чи пізно дорослішають і з часом починають розуміти, що нецензурна лайка неприйнятна.
Підлітковий вік один з найскладніших у житті дитини.
Встановіть причину появи лайливих слів
Можливо, у вашій сім’ї є родич, який використовує лайливі слова в повсякденному житті. Поговоріть з ним, наполегливо переконуючи його в необхідності припинити їх вживання при дітях. Якщо виною всьому сторонні люди, мову яких дитина випадково почула на вулиці або в магазині, поясніть, що це невиховані люди, і не варто брати з них приклад. Якщо заборонені слова були запозичені у однолітків, постарайтеся звести до мінімуму спілкування з цими дітьми, або серйозно поговоріть з їх батьками та вихователем у дитячому садку, щоб вони прийняли належних заходів.
Слідкуйте за своєю мовою
Не вживайте ненормативну лексику при дітях. Пам’ятайте, що саме ви формуєте особистість дитини, її звички і спосіб життя. Навчіть її висловлювати свої сильні почуття іншими, не лайливими словами. Підтримуйте в родині доброзичливі відносини, оскільки взаєморозуміння і тепла атмосфера є тим середовищем, в якому ненормативна лексика не потрібна.
. .
. .
