Усі ми знаємо, що соціалізувати дошкільника — означає збагатити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими діяльності, сформувати соціальні вміння та навички, готовність працювати в команді, домовлятися, гармонійно “вписуватися” в дитячу групу, знаходити в ній своє місце, визначати свій статус серед однолітків, товаришувати.
Важливо розуміти, що про те, що дитина соціально некомпетентна свідчить її відстороненість від інших, небажання та невміння спілкуватися, прагнення усамітнитися.
Але майте на увазі та запам’ятайте, що спокійна гра або заняття дитини із самою собою ще не дає достатньої підстави для хвилювання, хоча і потребує уваги дорослого.
Заняття на самоті може свідчити, що:
- [li]дошкільник — інтроверт, тобто в нього розвинений внутрішній світ, і своє цікавить його більше, ніж чуже
- дитина втомилася від перебування протягом тривалого часу серед однолітків, хоче перепочити
- дитина захопилася діяльністю, забувши про все інше, зосередилась на ній[/li]
Шановні батьки, запам’ятайте на усе життя, що саме із налагодженої системи взаємовідносин дитини з дорослим і починається формування її та входження в суспільство, тобто соціалізація.
У нормальному повсякденному житті, дитина оточена увагою та постійною турботою найближчих дорослих, тобто, виходить, що не повинно бути причин занепокоєння. Але і серед дітей, які виховуються у такій атмосфері, спостерігається дуже великий відсоток психічних захворювань, зокрема неврозів (група захворювань, що зумовлені перевантаженням основних нервових процесів — збудження та гальмування). Отже, батькам необхідно звертати увагу на причини появи відхилення в нервово-психічному розвитку дітей.
. . . . . .
У Вашої дитини не виникне невроз, якщо вона вчасно справлятиметься з своїми особистими проблемами, у Вашій сім’ї будуть підтримуватися теплі стосунки, Ви любитимете свою дитину і будете добрі до неї, чуйні до її потреб і запитів, прості у спілкуванні, дозволятимете висловлювати свої почуття, не сковуватимете дитину – все це буде гарною основою для її адаптації до навколишнього світу та довіри до нього.
Діти хворіють неврозами під впливом несприятливих обставини, до яких неможливо адаптуватися і які неможливо перенести безболісно.
Можна сказати, що всі проблеми з соціалізацією та психічним здоров’ям дитини, пов’язані з ситуацією у сім’ї.
На емоційну атмосферу у сім’ї і на психічний стан впливають такі головні чинники:
- [li]незадоволеність житлово-побутовими умови
- зайнятість батьків
- ранній вихід матері на роботу і запис дитини в дитсадок або передача няні[/li]
Мами та татусі – ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ, якщо Ви віддасте дитину у ранньому віці (до 3-х років) в дошкільну установу або залучите няню до виховання – це стане сильним психологічно травмуючим процесом, оскільки такі діти ще готові до розлуки з матір’ю.
Як стверджують психологи – у дворічної дитини сильно розвинуте почуття симпатії до матері, спільності, єдності із нею, тому дитинка розглядає себе лише у єдність із матір’ю. Отже, дитину лише з 3-х років можна без страху записувати в дитсадок, не ризикуючи її психічним здоров’ям. На третьому році життя характер стосунків з батьками змінюється. Дитина менше орієнтується на безпосереднє спілкування з матір’ю.
Тому, важливим фактором для адаптації та соціалізації дитини дитини – є збереження психічного здоров’я дитини, шляхом безпроблемного перебігу входження до дитячого садочка.
