Спочатку метод Монтессорі призначався для дітей від 3-х років, хоча зараз його пропонують і малюкам набагато молодшого віку.
Основа методу Монтессорі криється в певному підході до навчання дітей і в спеціальних матеріалах, призначених для їх занять. До речі, сама Марія наполягала на тому, щоб говорити «матеріали» замість «іграшки» і «займатися» замість «гратися».
Зазвичай простір для занять за системою Монтессорі ділиться на 6 зон: зона для ігор з водою, творча зона, спортивна, зона для занять з крупами, зона для вивчення математичних понять (розмір, об’єм предметів) і зона сенсорного розвитку (матеріали, різні на дотик ).
Заняття триває від години до півтори. Починається воно з 15-ти хвилинного вітання – діти збираються в коло, роблять пальчикову гімнастику, грають на музичних інструментах, танцюють. Потім діти розходяться по кімнатах, і кожен сам вибирає для себе заняття в залежності від свого бажання, інтересу і темпераменту.
Дитина працює у власному темпі і займається тільки тим, що їй цікаво. За 15 хвилин до кінця заняття педагог дзвонить у дзвоник і діти знову збираються в коло – роблять зарядку, дивляться казку, і, традиційно, задувають свічку.
Педагог не пропонує малюкам ніякої організованої діяльності. Він лише іноді підходить, щоб показати, як управлятися з тим чи іншим матеріалом. У цьому якраз і полягає найважливіший з постулатів Марії Монтессорі – невтручання дорослого розвиває в дітях самостійність.
Якщо говорити в цілому, то сенс системи Монтессорі якраз і полягає в тому, щоб спонукати дитину реалізовувати свою індивідуальність, знайти свій унікальний шлях.
Десять постулатів від Марії Монтессорі
1. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
2. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
3. Якщо дитині демонструють ворожість вона вчиться битися.
4. Якщо з дитиною зазвичай чесні – вона вчиться справедливості.
5. Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
6. Якщо дитина часто живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
7. Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
8. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться добре до себе ставитися.
9. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
10. Якщо дитину часто підбадьорюють – вона вчиться впевненості в собі.
Монтесорі про виховання і навчання:
«Ми схильні бачити в дітях щось на зразок ляльок, ми їх миємо й годуємо абсолютно так само, як ляльок. Ні на хвилину ми не замислюємося над тим, що якщо дитина чогось не робить, то вона, очевидно, не знає, як це робити ».
Монтесорі про ставлення дитини і дорослого:
«Для дитини дорослий – це об’єкт шанування. З вуст дорослого, як з невичерпного джерела, спрямовуються слова, які потрібні малюку для оволодіння мовою, і він буде керуватися ними у своїй діяльності. Слова дорослого впливають на дитину як спонукання з високих світів. Наслідування йому означає для дитини вступ в життя … У своєму ставленні до дорослого дитина схиляється до слухняності, яка охоплює її до мозку кісток. Якщо ж дорослий захоче, щоб дитина відмовилася від занять, що здійснюються по незмінним внутрішнім законам, то дитина може просто не підкоритися. Точно так само можна було б наказати дитині зупинити ріст зубів. Примхи і напади неслухняності дитини є вираженням життєвого конфлікту між творчим імпульсом і любов’ю до дорослого, який не розуміє дитини. Всякий раз, коли дорослий замість послуху наштовхується на капризи дитини, він повинен подумати про цей конфлікт і усвідомити, що дитина захищає те, що життєво важливо для її розвитку … Ми ніколи не повинні забувати, що дитині хочеться слухатися дорослого і що цей послух їй до душі. Найбільше на світі дитина любить дорослого ».
Монтессорі про середовище життя для дитини:
«… Ми повинні створити таке середовище для дитини, щоб дитина могла з ним взаємодіяти, середовище, в якому вона може займатися без постійної участі дорослих. Свого роду дитячий світ – світ, зроблений для Дитини. У цьому і полягає мета Монтессорі-шкіл. Існує маса відмінностей між звичайними школами, ідея яких полягає в тому, щоб вчити дитину, і нашої, де є середовище життя для дитини ».
Читайте також: Чому листя восени змінює колір? Досліджуємо з дітьми
Монтессорі про необхідність бачити в дитині індивідуальність:
«Важливо і те, що, вичавлюючи ганчірку або намазуючи на щітку крем для взуття, дитина освоює нові для себе рухи, і, багато разів повертаючись до такої роботи, вона робить її все точніше і впевненіше, готуючи свою руку до рухів і дій більш складних, необхідних при письмі. Маля поки не боїться бути смішним, воно боїться, що дорослий зупинить його, грубо зруйнує його роботу і відіб’є до неї всякий інтерес. А якщо цього страху немає, то з часом у малюка виникає інтерес до самостійної роботи, він знаходить навик вибирати і планувати її. У дитини з’являється внутрішній мотив до діяльності і творчості ».
«Якщо дитина причісується, то дорослий не бачить її чудесних зусиль з придбання навичок, але відчуває замах дитини на сферу його законних інтересів. А дитина виконує важливу для неї справу, що вибудовує її особистість. Дорослий ж бачить, що дитина не може швидко, добре і акуратно зачесатися, в той час як він може зробити це краще і швидше. Як сильний велетень, що дістає майже до стелі, пручатися якому марно, він вихоплює у дитини гребінець і пояснює, як потрібно зачісуватися. Варто тільки дитині почати пробувати самостійно одягатися чи шнурувати черевики, як її ініціатива переривається завчасно. Дорослих нервує не тільки марність дитячих дій, але і відмінний від їх власного ритм, в якому відбуваються рухи дитини. Свій власний ритм не так просто змінити, як відкласти в сторону, наприклад, старомодний одяг і замінити його новим. Ритм рухів складає частину особистості, рису характеру, деяким чином, частину тіла. Змушуючи дитини пристосуватися до чужого ритму, дорослий підриває психіку дитини ».
