Згадайте себе у підлітковому віці чи, можливо, вам зараз 11-15 років? Що для вас в той час було (чи є) найважливішим? Бути важливим та потрібним серед однолітків, щоби до вас звертались за порадою, з вами спілкувались, вас поважали, з вами хотіли дружити і наслідувати, чи не так? Також важливо було самого себе поважати, робити вчинки, які «піднімають» вас у своїх же очах, бути особливим, кращим, правда ж?
Постійна взаємодія підлітка з однолітками викликає у нього прагнення зайняти належне місце серед них, що стає одним із основних мотивів його поведінки та діяльності. Потреба підлітків у самоствердженні настільки сильна, що підліток готовий поступитися своїми поглядами, переконаннями, принципами, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним нормам і звичним типам поведінки, лише заради визнання ровесниками. Часто така потреба спонукає підлітків до порушень правил та норм поведінки.
Особливими стають стосунки підлітків у школі з вчителями, часто виникають між ними конфлікти та непорозуміння. Підлітки дуже бурхливо реагують на нетактовні зауваження і критику вчителя у присутності їхніх друзів, однокласників. Навіть якщо ці слова стосуються окремого вчинку, слів чи оцінки, підлітки сприймають все дуже особисто, як критику чи приниження своєї особистості. Для ефективного і дієвого впливу виховних засобів та навчальних процесів підлітки повинні відчувати тактовне ставлення до себе від дорослих, підтримку їх в очах ровесників. Таким чином також буде створено сприятливу психологічну атмосферу у взаємовідносинах. А якщо є місце критиці чи зауваженню, потрібно це зробити наодинці, лише так підліток може адекватно сприйняти слова дорослого.
Бути «своїм», мати друзів серед однолітків, бути визнаним, авторитетом – для підлітків основне. А втратити авторитет в очах друзів, відчути, що тебе перестали поважати, ти став гіршим, не таким, що посягли на твою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка. Вони переживають це дуже гостро, як втрату себе, як втрату сенсу життя, і в деяких випадках воно може призвести до спроб вчинення самогубства.
Форми самоствердження у підлітків є різними. Найпростішою і водночас найпоширенішою з них є зовнішнє наслідування дорослих, особливо їх шкідливих звичок, особливостей поведінки. Воно може проявлятись у вживанні алкоголю, курінні, спроб різних наркотичних речовин, використання косметики (часто надміру і без смаку), своєрідний стиль та образ (створений за допомогою одягу й аксесуарів), використання нецензурної лексики. Проте не завжди це є негативні наслідування. Якщо для підлітка авторитетом є якісь відомі особистості, історичні діячі, літературні герої чи особливо знайомі люди (в тому числі батьки, вчителі, близькі), то він буде намагатись відповідати цьому зразку поведінки та життя.
Так би мовити, позитивними формами самоствердження підлітків є заняття спортом, робота у сім’ї, позакласна діяльність у школі, відпрацювання чи виконання суспільно корисних справ (участь у благодійності, соціальних та екологічних проектах). Інтелектуальне самоствердження підлітків може відбуватись протягом навчального процесу чи в позаурочний час. Щоб зреалізувати пізнавальні потреби та інтереси, вони можуть бути залученими у різних гуртках, клубах, організаціях.
Оскільки підлітковий вік може тривати протягом 3-4 років і в цей період відбуваються надто різкі зміни особистості дитини, то можна виділити окремо молодших і старших підлітків. Звісно потреби у них будуть різними та самоствердження матиме різну спрямованість.
Молодшим буде потрібне гідне і визнане становище у групі однолітків, друзів. Тобто всі прояви поведінки (впертість, непослух, свавілля і т.п.) підлітка у 5-7 класі буде спрямоване на завоювання уваги групи, відігравання важливої ролі серед ровесників, зміцнення становища серед друзів. Таким підліткам також є важливим ставлення і слова інших про них у присутності друзів чи однолітків. Від цих слів і поведінки буде залежати, як підліток ставитиметься до цієї людини та чи виникне між ними конфлікт. Чим більша шкода, що може бути завдана цим впливом на становище підлітка в класі, тим бурхливішою буде його реакція.
Старший підліток також потребує товариства однолітків, але його самоствердження у більшій мірі виявляється у прагненні утвердитись у власних очах, а не в очах оточуючих. Тобто для цих підлітків будуть важливими слова інших, що стосуються них, але важливішими будуть власні думки щодо певної їхньої поведінки чи висловлювань. Якась їхня поведінка, яку не схвалюють дорослі, може і не подобатись самому підлітку, тому він буде дуже страждати та звинувачувати себе у цій діяльності, намагатиметься виправити ситуацію чи, навпаки, втекти від неї.
Самоствердження для підлітків є дуже важливим аспектом їхнього розвитку. Не завжди і не у всіх компаніях їм це вдається, і це є нормально. Адже не можна завжди і у всьому відповідати очікуванням інших. У взаємовідносинах з підлітками дорослі повинні зважати на їхні потреби, поважати їхні погляди та намагатись зрозуміти їхню «дорослість».
