Чим менший вік старшої дитини в момент народження малюка, тим прояви ревнощів у неї більш відверті і легше розшифровуються. Деякі діти стають агресивними по відношенню до немовляти, але ще частіше – до батьків. Інші будуть неусвідомлено копіювати поведінку новонародженого, щоб перевірити, чи їх люблять як раніше. Класичним симптомом в такій ситуації стає сечовипускання в ліжку, проте це може виразитися і в поновленні смоктання пальця або пустушки …
. . . . . . . . . .
Як допомогти загоєнню цієї психологічної рани?
Не сваріть дитину, якщо вона робить дурниці. Спробуйте пояснити ситуацію, проілюструвавши її історією типу: “якщо ми любимо нашого кролика, так це зовсім не тому, що ми не любимо нашу собачку!”
Приділяйте час старшій дитині. Робіть певні речі вдвох, щоб показати наскільки вона важлива для вас.
Якщо різниця у віці між двома дітьми більше двох років, поводьтеся зі старшою дитиною як з великою. Нехай вона відчує переваги свого нового статусу, який дозволяє, наприклад, займатися “справами” з татом в той час, як ви займаєтеся немовлям.
Чого варто уникати
Не переселяйте старшу дитину в іншу кімнату відразу після народження малюка і кілька днів не водіть її в дитячий садок. Якщо переїзд в іншу кімнату необхідний, краще здійснити його до народження – в іншому випадку у дитини може скластися враження, що ви намагаєтеся від неї позбавитися.
Не дорікайте, якщо дитина опускається в своїй поведінці до рівня молодшої: знову бажає пити з пляшечки або мочиться в ліжко. Цей регрес абсолютно природний, і пройде дуже швидко. Не карайте, якщо старша дитина намагається застосовувати до молодшої заходи “фізичного впливу”. Постарайтеся допомогти “висловити” свою агресивність, яка неминуче народжується в такій ситуації і вимагає розрядки.
Ваше слово – ласкаве і переконливе – прекрасно допоможе справі.
