Виховання дітей

Дитина не відпускає від себе маму ні на крок: що робити

ditina_ne_vidpuskae_mamu

Будь-яка розлука з мамою стає трагедією, дитина не відпускає маму ні на крок, незважаючи на усі вмовляння і обіцянки, все закінчується капризами і плачем. Що ж робити батькам у такій ситуації?

Перш ніж щось робити, мама повинна зрозуміти, що у такій поведінці малюка є певні причини. І для того щоб не лише справлятися з домашніми справами з малою дитиною, а й викроювати час для відпочинку, необхідно в цих причинах розібратися.

Чому малюк боїться відпускати маму – причини

Серед причин, за яких дитина не хоче відпускати від себе маму і починає вередувати і плакати, можуть виявитися такі:

Страх небезпеки

Дитина з народження завжди відчуває маму поряд: протягом усього дня, і навіть уві сні. Тільки поруч з мамою малюк почуває себе в безпеці. А якщо мама кудись відлучається, це відчуття безпеки у дитини втрачається. Навколишній світ величезний для малюка, і пізнавати його самостійно малюк ще не в змозі. Тільки з мамою дитині нічого не страшно.

. . . . .

Страх бути покинутим

Деякі батьки з виховною метою поводяться неприпустимо, застосовуючи фрази типу: «Будеш вести себе погано – я піду і залишу тебе одного!»

При такому підході, навіть не варто дивуватися, що малюк кожного разу відчуває стрес, коли мама кудись іде. Адже дитина все дуже добре запам’ятовує, і боїться, що батьки насправді назавжди його покинуть. До того ж такий страх буде приходити до малюка після кожного, навіть незначного, проступку – дитина буде боятися через необережність зробити щось погане, щоб тільки мама її не покинула.

ditina_ne_vidpuskae_mamu1

Тісний взаємозв’язок між мамою і дитиною

Не тільки мама відчуває стан свого малюка: дитина теж дуже гостро реагує на всі мамині переживання і зміни настрою. Наприклад, якщо мама знаходиться в стані стресу (не важливо з яких причин), то дитина, що завжди знаходиться поряд з мамою, цей її стан розділить – теж стане неспокійною і буде вередувати через дрібниці.

Брак уваги

Багато мам здивуються, дізнавшись про таку ймовірну причину, адже вони і так весь день проводять з дитиною. Проблема в даному випадку полягає в тому, що фізично мама поруч, але вона приділяє дитині необхідну кількість часу. Мама може бути в одній кімнаті з малюком, але при цьому розмовляти по телефону, дивитися телевізор або спілкуватися з кимось в мережі. А дитина в цей час сама по собі, і їй не вистачає спілкування та ігор з мамою. І природно дитина буде ходити за мамою хвостиком, намагаючись хоч якось компенсувати брак уваги і любові.

Малюка щось турбує

Одна з найпоширеніших причин – нездужання внаслідок хвороби. Дитина має гостру потребу в материнській турботі, особливо в період хвороби (періоди прорізування зубів, болю в животі, застуди, що супроводжується підвищенням температури і ін.).

ditina_ne_vidpuskae_mamu2

Як подолати надмірну прив’язаність

Розібравшись з причинами, можна вжити ряд заходів щодо їх усунення. Ось деякі рекомендації для батьків малюка, прислухаючись до яких, можна домогтися того, щоб дитина змогла хоча б на деякий час залишатися без мами:

Частіше залишати дитину з родичами

Чим більше дитина буде спілкуватися зі своїм батьком, бабусями і дідусями, тим непомітніше для неї буде мамина відсутність.

Завжди стримувати обіцянку

Пообіцявши малюкові, що мама повернеться через 10 хвилин, необхідно дотримати слова. Якщо мама запізниться, то дитина хвилюватиметься і в наступний раз відпустити маму їй буде важче.

Не можна йти так, щоб дитина цього не знала

Малюк може сильно злякатися. Необхідно перед відходом завжди повідомляти дитину, що мамі потрібно ненадовго вийти.

Збільшувати час відсутності поступово

Не можна залишати дитину одразу надовго, спочатку час відсутності мами не має бути більшим 5 хвилин. Щоразу час відсутності можна збільшувати, але не більше ніж на 5-10 хвилин.

Приділяти дитині належну увагу

Важливо не просто бути поруч, а займатися з малюком, грати в рухливі і розвиваючі ігри. Ну і звичайно потрібно частіше обіймати й цілувати дитину, щоб дитина знала, що батьки її люблять. І найважливіше: ніколи не можна лякати дитину тим, що батьки покинуть її через погану поведінку.