Чому ж ще зовсім юні створіння вибирають екстрім? Можливо, причиною є ті важкі переживання, які кожен підліток відчуває в перехідному віці, а бажання випробувати себе на міцність – це лише спосіб відволіктися від психо-емоційного напруження.
Бути екстремалом модно, і левову частину екстремалів складають підлітки. У них є свої особливості: якщо дорослі віддають перевагу «полоскотати собі нерви», все ж підстраховуючись за допомогою гарного спорядження, то підлітки в цьому плані нерозумні – виконують небезпечні трюки без усякої страховки. Паркур, зацепінг (катання на дахах електричок), та хіба мало чого ще вони напридумують …
Ще зовсім недавно ви вибирали іграшки і популярні шпалери для дитячої кімнати, а сьогодні дізнаєтеся, що ваш «малюк» любить посидіти на даху висотки або проїхатися на зчепленні між вагонами поїзда. Явище не нове, але менш небезпечним воно від цього не стає.
І батьків, і педагогів, і вчених хвилює питання: чому ж підлітки так прагнуть «ковтнути адреналіну», причому з ризиком для життя?
Якщо звернутися до фізіології, то з’ясовується, що у підлітків, чия вища нервова діяльність ще не сформована остаточно, росте і розвивається, та нейронна мережа, яка відповідає за обдуманість рішень, ще не сформувалася остаточно. Зате та нейронна мережа, яка відповідає за ризик і імпульсивність, вже функціонує щосили.
Є й інші причини такої поведінки. Психологія підлітка така, що він жадає довести: я сам, я можу. Було б великою помилкою вважати, що до екстремальних розваг тягнуться лише підлітки з неблагополучних сімей. Від цього не застрахована жодна юдина, яка хотіла б самоствердитися – у своїх власних очах, а частіше в очах оточуючих. До речі, це не обов’язково хлопчики: у деяких дівчаток теж прокидається потяг до «гострих відчуттів», тяга до ризику.
Ще одне явище, яке лежить в основі тяги до екстриму, і підліткового суїциду – несформованість Я-концепції. Вона проявляється, зокрема, у недбалому ставленні до смерті: підліток вже розуміє, що смерть є, але не розуміє, що вона може статися з ним.
Їм складно уявити, що один необережний рух може обернутися трагедією, що смерть – це назавжди, і це не комп’ютерна гра, де можна зберегтися – і знову почати гру… І, до речі, так: для підлітків весь цей ризик – це просто гра.
Щоб захистити підлітка від непотрібного ризику і пошуку пригод, розмовляйте з ним: кажіть, що ви його любите і він вам дорогий. Можливо, ваш підліток просто не замислюється про те, що, якщо з ним щось трапиться, для його батьків це буде крах.
Говоріть з ним про героїв, що рятують чиїсь життя, підкреслюйте, що ризик – справа благородна, але лише тоді, коли він виправданий, а невиправдане «геройство» – дурість і ознака дитячості.
Ще один спосіб позбавлення підлітка від зайвої тяги до адреналіну – це дозована, безпечна «видача» адреналіну. Нехай лоскоче собі нерви соціально прийнятним і безпечним для життя способом: можна покататися на «американських гірках», можна зайнятися єдиноборствами… Правда, організовувати дозвілля краще з дитинства: в 13-14 років вже складно щось нав’язати.
А ще – цікавтеся життям своєї дитини: де вона буває, чим займається, з ким спілкується, що її цікавить? Якщо у вас будуть довірчі відносини, це знизить можливість виникнення у підлітка деструктивних захоплень. І не соромтеся проконсультуватися з психологом, якщо не знаєте, що робити: все-таки ситуація не з простих.
