Кожен місяць року має своє обличчя, ми їх впізнаємо одразу. А дітям ще потрібно цього навчитися. Прочитайте їм вірші поетеси Марти Гурин і ви дізнаєтесь, яку професію вибрав собі кожен з дванадцяти місяців.
Січень
Нумо Січень зустрічати!
Кожен Січню буде рад.
В цьому місяці, малята,
Менше буднів – більше свят!
Землю снігом припорошить
На прохання дітвори,
На санчатах нас повозить
Хутко-хутко із гори.
Бабу із морквяним носом
Він навчить колядувати,
Пощипає всіх морозом…
Нумо Січня зустрічати!
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/JoYMA6A62rA[/media]
. . . . .
Лютий
Не такий вже лютий Лютий,
Не такий уже він злий.
Треба тепло одягнутись –
І мороз вже не страшний.
Лижі, ковзани, санчата
Лютий нам у дім приніс,
А надвечір малювати
На віконцях піде ліс.
Сердиться часом. Буває
Пригоршню жбурне снігів,
Та лише, коли згадає,
Що найменше в нього днів.
Березень
Березень – природжений артист,
Неабияку майстерність має.
Наче справжній карикатурист,
Він своїх братів перекривляє.
Враз насупиться і холодом війне,
Ніби він не Березень, а Лютий.
В іншу мить лице його ясне,
І легеньким вітерцем спішить дихнути.
Хор збирає із найкращих птиць,
Що додому з вирію вертають.
І шумлять діброви: «Браво! Біс!»
Перші проліски актору простягають.
. . . . . .
Квітень
Квітень хоч і юний віком,
Та господар вмілий.
Поки сонце йому світить,
Він весь час при ділі.
Трактором розоре поле,
Ярину посадить,
Яблуньку в саду прищепить
І листя згромадить.
А в неділеньку гукає:
«Хлопці та дівчата,
виходьте-но на подвір’я
Гаївки співати!»
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/P0jYYPowDVQ[/media]
. . . . .
Травень
Травень тче тонкі серпанки,
Срібну ниточку вплітає
І кожнісінького ранку
Ними землю накриває.
Із шовків та оксамитів
Кроїть різнобарвні шати.
Одягайте, любі квіти,
І на будень, і на свято!
Велетня каштана просить
Догори свічки підняти:
Розкотились перли-роси,
Годі в сутінках зібрати.
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/c7evKWxwJls[/media]
Червень
Червень взявся майструвати
Із лози гнучкої.
Тисяч п’ятдесят корзинок
Вже стоїть в коморі.
Є і козубів багато,
Й кошиків чимало.
Плів би ще, але вербових
Прутиків не стало.
– А для чого ті корзини?
Не смію питати.
– Та ж ягоди уродили,
Поїдем збирати!
. . . . .
Липень
Липень любить випікати
Булочки і калачі,
Тож вогонь ясний тримати
Мусить в сонячній печі.
Часом, щоб спекти із тіста
Білий коровай пухкий,
Так пришкварить, що у місті
Аж асфальт стає м’який.
Утікають звідти люди,
Щоб поплавати в ставках,
І не булочки купують,
А морозиво в ріжках.
. . . .
Серпень
Серпень поштарем працює
Кожен понеділок.
Мед до горщика пакує
Ведмедю від бджілок.
Яблучок три кілограми –
Їжаку з садочку.
Ще й друкує телеграму
На жовтих листочках.
У густій ранковій тиші
Деревам розносить.
Що ж в тій телеграмі пише?
«Скоро буду. Осінь»
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/0BSkxSMGfJM[/media]
Вересень
Вересень на сьому наставля будильник.
Вересень не любить вранці довго спати,
Бо його у лісі вже чекають звірі,
Та й дітей до школи треба проводжати.
Вересень ще з літа зготував торбинку:
Горобцеві має стиглі ягідки,
Зайцеві морквинку, жолуді для свинки,
Білочці – горішки, шишки та гриби.
Павучкові виплів павутинку срібну.
Мов на дельтаплані, хай летить в світи.
Жовтень лиш зітхає: «Братику мій рідний,
Хто ж тобі поможе ношу цю нести?»
. . . . . .
Жовтень
Дерева вгору потяглись,
Туди, де з хмари дощової
Імла спустилася на ніс,
Вмиває личка і долоні.
Калина трусить ягідки,
В садочку вітерець гуляє,
Збирає золоті листки
Й собі на тайстру пришиває.
Гарцює Жовтень на коні
І возить урожай в комору.
Кому грушок? – Мені! Мені!
Солодкі вже вони в цю пору!
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/wMcmm8gk5p4[/media]
Листопад
Листопад стрибнув з парашутом
Із пожовтілого листочка,
Але за гілку зачепився
І геть подер свою сорочку.
Зате поважна тета Хмара
Пообіцяла залатати
І стала полотна сувої
На синім небі розгортати.
Мороз вже стукає до брами,
Його ніяк не побороти…
Листопад цокає зубами
І мріє про нові польоти.
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/UqPQtWrhx-c[/media]
Грудень
Грудень любить частувати
Всіх, хто в гості завітає.
Тож свою гостинну хату
Кожен ранок прибирає.
Сніг витрушує зі скрині
Срібний, сяючий, іскристий.
З інею вбрання деревам
Одягає замість листя.
Грудневі на серці мулько,
Він чекає Миколая.
Як же гарно на бурульках
Він тоді йому заграє!
Марта Гурин
[media width=”560″ height=”350″]https://youtu.be/rurPGEHTFpI[/media]
