Рік у віршах. Вірші про кожен місяць

Кожен місяць року має своє обличчя, ми їх впізнаємо одразу. А дітям ще потрібно цього навчитися. Прочитайте їм вірші поетеси Марти Гурин і ви дізнаєтесь, яку професію вибрав собі кожен з дванадцяти місяців.

Січень

Нумо Січень зустрічати!
Кожен Січню буде рад.
В цьому місяці, малята,
Менше буднів – більше свят!

Землю снігом припорошить
На прохання дітвори,
На санчатах нас повозить
Хутко-хутко із гори.

Бабу із морквяним носом
Він навчить колядувати,
Пощипає всіх морозом…
Нумо Січня зустрічати!

. . . . .

Лютий

Не такий вже лютий Лютий,
Не такий уже він злий.
Треба тепло одягнутись –
І мороз вже не страшний.

Лижі, ковзани, санчата
Лютий нам у дім приніс,
А надвечір малювати
На віконцях піде ліс.

Сердиться часом. Буває
Пригоршню жбурне снігів,
Та лише, коли згадає,
Що найменше в нього днів.

Березень

Березень – природжений артист,
Неабияку майстерність має.
Наче справжній карикатурист,
Він своїх братів перекривляє.

Враз насупиться і холодом війне,
Ніби він не Березень, а Лютий.
В іншу мить лице його ясне,
І легеньким вітерцем спішить дихнути.

Хор збирає із найкращих птиць,
Що додому з вирію вертають.
І шумлять діброви: «Браво! Біс!»
Перші проліски актору простягають.

. . . . . .

Квітень

Квітень хоч і юний віком,
Та господар вмілий.
Поки сонце йому світить,
Він весь час при ділі.

Трактором розоре поле,
Ярину посадить,
Яблуньку в саду прищепить
І листя згромадить.

А в неділеньку гукає:
«Хлопці та дівчата,
виходьте-но на подвір'я
Гаївки співати!»

. . . . .

Травень

Травень тче тонкі серпанки,
Срібну ниточку вплітає
І кожнісінького ранку
Ними землю накриває.

Із шовків та оксамитів
Кроїть різнобарвні шати.
Одягайте, любі квіти,
І на будень, і на свято!

Велетня каштана просить
Догори свічки підняти:
Розкотились перли-роси,
Годі в сутінках зібрати.

Червень

Червень взявся майструвати
Із лози гнучкої.
Тисяч п'ятдесят корзинок
Вже стоїть в коморі.

Є і козубів багато,
Й кошиків чимало.
Плів би ще, але вербових
Прутиків не стало.

- А для чого ті корзини?
Не смію питати.
- Та ж ягоди уродили,
Поїдем збирати!

. . . . .

Липень

Липень любить випікати
Булочки і калачі,
Тож вогонь ясний тримати
Мусить в сонячній печі.

Часом, щоб спекти із тіста
Білий коровай пухкий,
Так пришкварить, що у місті
Аж асфальт стає м'який.

Утікають звідти люди,
Щоб поплавати в ставках,
І не булочки купують,
А морозиво в ріжках.

. . . .

Серпень

Серпень поштарем працює
Кожен понеділок.
Мед до горщика пакує
Ведмедю від бджілок.

Яблучок три кілограми –
Їжаку з садочку.
Ще й друкує телеграму
На жовтих листочках.

У густій ранковій тиші
Деревам розносить.
Що ж в тій телеграмі пише?
«Скоро буду. Осінь»

Вересень

Вересень на сьому наставля будильник.
Вересень не любить вранці довго спати,
Бо його у лісі вже чекають звірі,
Та й дітей до школи треба проводжати.

Вересень ще з літа зготував торбинку:
Горобцеві має стиглі ягідки,
Зайцеві морквинку, жолуді для свинки,
Білочці – горішки, шишки та гриби.

Павучкові виплів павутинку срібну.
Мов на дельтаплані, хай летить в світи.
Жовтень лиш зітхає: «Братику мій рідний,
Хто ж тобі поможе ношу цю нести?»

. . . . . .

Жовтень

Дерева вгору потяглись,
Туди, де з хмари дощової
Імла спустилася на ніс,
Вмиває личка і долоні.

Калина трусить ягідки,
В садочку вітерець гуляє,
Збирає золоті листки
Й собі на тайстру пришиває.

Гарцює Жовтень на коні
І возить урожай в комору.
Кому грушок? – Мені! Мені!
Солодкі вже вони в цю пору!

Листопад

Листопад стрибнув з парашутом
Із пожовтілого листочка,
Але за гілку зачепився
І геть подер свою сорочку.

Зате поважна тета Хмара
Пообіцяла залатати
І стала полотна сувої
На синім небі розгортати.

Мороз вже стукає до брами,
Його ніяк не побороти…
Листопад цокає зубами
І мріє про нові польоти.

Грудень

Грудень любить частувати
Всіх, хто в гості завітає.
Тож свою гостинну хату
Кожен ранок прибирає.

Сніг витрушує зі скрині
Срібний, сяючий, іскристий.
З інею вбрання деревам
Одягає замість листя.

Грудневі на серці мулько,
Він чекає Миколая.
Як же гарно на бурульках
Він тоді йому заграє!

Марта Гурин