Січень – другий зимовий місяць. Це якраз той час, коли зима в розпалі. Кочугури снігу, лапаті сніжинки політують, морозець червонить щічки та носи. Санчата, лижі, ліплення сніговиків, кидання сніжками – всі ці розваги дуже полюбляюють діти. Мабуть, саме через це так чекають зиму. Та зимові вечори минають в теплій домівці. Вечорами можна смакувати тепленьким какао та солодощами, читаючи зимові вірші, наприклад віршики про січень.
Читання та вивчення віршів розвивають в дітей мовлення, мислення, увагу, уяву, критичне мислення та пам’ять. Сьогодні пропонуємо добірку віршиків про січень.
СІЧЕНЬ
Вийшов січень у кожусі –
Білі брови, білі вуса.
Біла торба у руках,
Зорі світяться в очах.
Січень сипав із торбинки
Сніг на сосни і ялинки,
А з дерев на стежечки
Сніг трусили білочки.
Л. Новикова
***
Січень
Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю –
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.
О.Коваленко
***
СІЧЕНЬ
Ліс під інеєм дріма.
По землі іде зима.
Входить, пишна і велична,
В крижану господу січня.
Усміхається з-під вій:
— Як живеш, сердитий мій?
Як снігами ти січеш?
Як морозами печеш?
Місяць січень очі мружить:
— Я сердитий, та не дуже.
Землю пухом укриваю,
Щоб не мерзнуть урожаю.
Поробив для дітвори
Гарні ковзанки з гори.
Лиш недбальців-неслухнянців,
Хто загаявсь на гулянці,
Розстіба свого кожуха,
Виставля з-під шапки вуха, —
Тих снігами я січу!
Тих морозами печу!
Т. Коломієць
СІЧЕНЬ
Подивись: з початку року
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око, —
Кучугури навкруги.
Вітер снігом б’є в обличчя,
Засипає снігом дах.
І ведуть між себе січу
Хуртовини у степах.
Звір в цю січу попадеться, —
Геть тікає ледь живий.
І по праву Січнем зветься
Місяць перший, зимовий.
Та стрічають Перше січня
Дуже радо малюки;
Скрізь веселі, новорічні
Зеленіють ялинки.
Сяють вогники зірчасті,
Й ми бажаємо для всіх
У житті — нового щастя,
В праці — успіхів нових!
Н. Забіла
***
СІЧЕНЬ
Вийшов січень у кожусі –
Білі брови, білі вуса.
Біла торба у руках,
Зорі світяться в очах.
Січень сипав із торбинки
Сніг на сосни і ялинки,
А з дерев на стежечки
Сніг трусили білочки.
Л. Новикова
СІЧЕНЬ
Січень-сікач
Ой багато насік.
Насік з морозу гілок,
Та запріг снігура у візок,
Та привіз до Вітра-брата,
Поскладав у холодній хаті.
До весни іще довго жити,
Буде чим у печі топити.
М. Воробйов
***
Розсміявся дзвінко січень
Розсміявся дзвінко січень,
Заяскрів сніжинками.
Дітвору гуляти кличе
Білими стежинками.
Швидше, швидше на санчата!
З гірки покатаємось.
Снігу я приніс багато,
Нумо, позмагаємось!
І жартує січень білий,
Шелестить порошею.
На санках ми полетіли
В зимоньку хорошую.
Т. Мезенцева
***
Січень
Січень-ткач полотна білі
тче, щоб землю одягти.
Стелить з пуху заметілі,
щоб посіви зберегти,
одягати шати срібні
кожній липі і дубку,
пританцьовуючи дрібно
од морозу на льодку.
Т. Коломієць
***
Січень
…Сніг січе безперестанку
– Січень трудиться ізранку!
І мороз не угаває –
Коле голками в лице…
Та ніхто з нас не зважає
Ані трішечки на це!
Ми гартуємося змалку,
І дарма, що з вітром сніг:
Загартованих, щоб знали,
Не збиває вітер з ніг.
М. Познанська
