Грудень – перший місяць зими. В грудні мало сонячних днів, надворі чиро та похмуро. Недарма в народі цей місяць назимають ще студнем та хмурнем. Та з грудня розпочинається зима, яку так чекає дітвора. Та щоб в похмурі дні в очікуванні снігопаду не сумувати в домівці можна спробувати вчити вірші про грудень. Для цього ми зібрали найкращі тематичні вірші та помістили її в цю добірку – Віршики про грудень.
Віршики про грудень
ГРУДЕНЬ-КОЗАК
Грудень ніг не намочив,
Грудень сонцем двір умив.
Срібний подих, срібний слід,
Ще нівроку… Ще не дід!
Грудень махом без вагань
Випив воду з калабань.
Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти.
Н. Карпенко
***
ГРУДЕНЬ
Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях…
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.
І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.
Сипле сніг, мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.
М. Литвинець
. . . . . . .
Цікаве відео на нашому каналі
ГРУДЕНЬ
Змерзлим груддям скрізь і всюди
Вкрилось поле і шляхи.
— Це вже Грудень! — кажуть люди
І вдягають кожухи.
І дерева в білий іній
Вбрались, як у кожушок.
Річка спить у кризі синій,
І замовкнув спів пташок.
Завмирає вся природа.
А у нас кипить життя:
Йде робота по заводах,
Йдуть у школах заняття.
Н. Забіла
***
ГРУДЕНЬ
Всі річки тепер в обнові,
Біле скло над бережком.
Ходить грудень по діброві,
Застеляє світ сніжком.
Вишні з інею розквітли,
В білих шубах всі дубки.
Позирають ночі світлі
В розмальовані шибки.
Є вже саночки новенькі,
Є хороші ковзани,
А мороз веселий дзенька,
Налітає з далини.
Т. Масенко
. . . . . . .
***
ГРУДЕНЬ
Дорожній майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги приморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
Т. Коломіець
***
У ГРУДНЯ НЕЖИТЬ
Стоїть погода така похмура…
У грудня нежить, температура!
Лягли на плечі йому тумани,
Його колотить і лихоманить.
Він, певно, трохи перестарався,
Коли з порога до праці взявся,
Коли морозом тріскучим вмився…
Наш місяць грудень десь застудився.
Н.Карпенко
***
Грудень
Грудень – первісток зими
Відійшла в минуле осінь.
Грудень – первісток зими –
оглядає володіння.
Сніг іскриться під саньми.
В білих шатах ліс дрімає.
Кригою взялись річки.
І виблискують під сонцем,
як посріблені стрічки.
Навкруги панує спокій,
а сусідньому дворі
червоніють горобини,
ніби спалахи зорі.
Лідія Кир’яненко
. . . . . .
***
Не чекали зими й холоднечі?
Їде грудень на білім коні.
Горобина зіщулила плечі
І жаліється тихо мені.
Їй незатишно, хай їй поспиться,
Поки ліплять морози грудки.
Хай летить і мете сніговиця,
Хай загинуть усі шкідники.
Гонить віником холод хвороби,
Бруд ковтають сніжинки й сніги.
Начувайтеся взимку мікроби,
Ті морози таки до снаги.
Ну а дереву треба поспати,
І землі відпочити, й траві…
Годі нам щозими нарікати,
Всьому час… Будуть весни нові.
Н. Карпенко
***
ГРУДЕНЬ
Опустилось небо до землі,
Затягнулись кригою калюжі,
Дмуть вітри пронизливі та злі,
Сірий день зіщулився від стужі.
Все довкіл очікує на сніг,
Мерзнуть уві сні поля й діброви.
Не виходить сонце за поріг,
Супить грудень вибілені брови.
Н.Карпенко
. . . . . .
***
Грудень
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
О.Ковалено
