Зимова пора — час, коли все навколо вкривається білою ковдрою снігу, а повітря наче дзвенить від морозу. Для діток це час радості, дива і пригод. У ці холодні дні вони з нетерпінням чекають моменту, коли зможуть вибігти на вулицю, щоб пограти в сніжки з друзями чи покататись на санчатах. У нашій підбірці віршів про зиму для дітей віком 5-6 років ви знайдете ніжні, веселі та захоплюючі твори, які переносять у світ казкової зимової краси.
Падав сніг на поріг
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
(Платон Воронько)
***
Два плюс два
Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
(Анатолій Качан)
***
Зимонька
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум’яних личенька
Ти о цій порі
І ладнаєш ковзанки
В нашому дворі.
(Любов Забашта)
***
На лижах
Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях, —
Візьму я бистрі лижі,
Полину наче птах.
Засніжена дорога
Зникає десь у млі —
Коли б летіти змога
На голубі шпилі.
В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!
(Марійка Підгірянка)
***
На санчатах
Я лечу, лечу, лечу —
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз —
Мимо сосен і беріз.
Я веду, веду, веду —
Саночки на поводу.
Бо з гори санки летять,
А на гору — не хотять…
(Григорій Бойко)
***
Снігу, білий сніжку
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору.
Тут дітки маленькі,
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.
(Катерина Перелісна)
***
Віхола
Віхола, віхола
До мороза їхала,
Саночки мальовані,
Снігом напаковані,
Кониками зайчики,
Сірі Побігайчики.
Сани розігналися,
Зайчики злякалися,
Віхола схопилася,
В полі закрутилася.
Віхола, віхола,
Ти куди заїхала!
(Катерина Перелісна)
***
Моя ялиночка
Ялиночко зеленая,
Ялиночко моя!
Яка ж бо ти гарнесенька,
Яка ж бо ти мала!
Тебе я навіть ручками
Навколо обійму.
І з гілочки Снігуроньку
Погратися візьму.
Не гнівайся, ялиночко!
Я тільки лиш на мить!
Я хочу ту Снігуроньку
Колядки научить!
(Катерина Перелісна)
***
Зимова пісенька
Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гукає: — Йду!
(Григорій Бойко)
***
Білочка
Несподіванка маленька
Для дівчаток і хлоп’ят.
З лісу білочка руденька
Враз прибігла до малят.
Подружилася швиденько
З діточками у дворі.
Поруч плигає, близенько –
Радість, радість дітворі!
Дітлахи несуть гостинці
Вихованці лісовій.
— Забирай, з’їсиш в хатинці,
Як завіє сніговій.
Пропонують їй горішки
Дітки радо, залюбки.
Щирі-щирі в них усмішки –
Милі й щедрі малюки.
І звіряткові малому
Втішно так, що й слів нема.
Йде з гостинцями додому,
Не страшна тепер зима!
(Наталія Паснак)
***
Ведмежата
У берлозі шум та гамір,
Сміх веселий ведмежат.
Спати батько має намір –
Не приспить ніяк малят.
“Годі, годі веселитись,
Сил у мене вже нема.
Сни давно вам мали снитись,
Цілий місяць вже зима!”
Та сміються ведмежатка,
Батькових не чують слів.
Вверх ногами диво-хатка,
Ой, не слухають батьків!
“Глянь, татусю, у віконце.
Чи зима там? Ой, хто зна…
Тепло так, то дощ, то сонце.
Більше схоже, що – весна!”
Забарилася в дорозі
Зі снігами десь зима.
Холодів нема й морозів,
У ведмедів сну нема.
Сніжну зиму всі малята
Виглядають у вікно.
Зачекались і звірята
Снігу вже давним-давно!
В оченятках -сум, цікавість:
— Де ж ти, зимо? Де ти там?
Малюкам сніжок на радість-
І звірятам й дітлахам!
(Наталія Паснак)
***
Веселий сніг
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
— Ой, зима, зима, зима!
(Оксана Сенатович)
***
Випав сніг
Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
(Наталя Забіла)
***
Гостює в нас зима
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
(Володимир Кленц)
***
Грудень — місяць подарунків
Грудень – місяць подарунків,
Дуже любить дітвора!
Стільки радісних пакунків:
З-під ялинок, з-під стола!
Під подушками шукають
Подарунки для малят!
Малюки у грудні мають
Так багато різних свят!
Мандаринки, шоколадки,
Диво-іграшки, книжки!
Місяць цей для вас – малятка!
Вірші вчіть до свят, казки!
Вчіть пісні й загадки нові,
Будьте чемні і тоді…..
Подаруночки чудові
Ви отримаєте всі!
(Наталія Паснак)
***
Зайчик
Люта зимонька прийшла,
Все снігами замела.
Поле, ліс, дороги всі –
У засніженій красі.
Білий зайчик лісом біг,
Він від вовка злого втік!
Зайчик в лісі заблукав,
Стежку він свою шукав.
Ой, немилий краєвид…
Плакав гірко, аж навзрид.
Сів бідненький на пеньок
І скрутився у клубок.
Змерзли лапки, вушка, хвіст,
Не ховає зайчик сліз.
Раптом чує зайчик звук:
Тук-тук-тук і тук-тук-тук!
Зайчик кинувся туди
Рятуватись від біди.
Дятел дуба лікував,
У корі комах шукав,
Нищив різних шкідників,
Тук-тук -тук – він стукотів.
Бідний зайчик з усіх сил
Гукнув дятла й попросив:
“Ти високо там, вгорі,
Видно геть усе тобі.
Може знаєш де мій дім?
Заблукав я в лісі тім.”
Дятел каже: “Чом би й ні?
Я допоможУ тобі,
Низько – низько полечу,
Дім швиденько твій знайду!
Ти ж дивись, не відставай
Поряд ти біжи, стрибай!”
Пострибайчик наш зрадів,
Він до мами так хотів!
Біг за дятлом, ніг не чув,
П’ять хвилин – і вдома був!
Мама, татко, вся рідня
Зачекались зайченя.
Цілували всі його
В щічки, вушка і чоло.
Так раділи, що знайшли,
Всі щасливими були!
(Наталія Паснак)
***
Зима
Кличуть зиму дітки щиро:
“Вже прийди, насип снігів!
Де ж ти, зимо, заблудила?
Хто б тебе знайти зумів?”
Десь далеко за лісами
Загубила слід вона
І блукає все полями
Та шукає шлях сумна.
Міх несе зі снігом білим
Бреде полем навпростець,
Все довкола чорним, сірим,
Сумний осені кінець!
Листя мокре, почорніле,
Килимами на землі,
Всі дерева, пташки й звірі
Кличуть зиму вже самі.
Зустрічають її радо,
Хочуть снігу й чистоти
І прохання є одразу:
“Злих морозів нам не шли!
Будь нам ніжною зимою,
Дай легенький морозець.
Ми тобі із дітворою
Скажем щиро – Молодець!”
Усміхнулась зима ніжно,
Втішно слухати таке,
Потрясла добряче міхом,
Снігом всипала геть все!
(Надія Майхер)
***
Зима ось-ось прилине
Пов’яли пишні квіти,
Затих осінній сад.
Туманом ліг на віти
Холодний листопад.
Повільно на світанні
Бреде він у степах,
Де листячком останнім
Легкий мороз пропах.
В полях затихли луни,
Замовкли трактори,
А над зеленим руном
Розносяться вітри.
Зима ось-ось прилине,
В снігах засне земля,
І пісня хуртовини
над нею загуля.
Навстріч вітрам крилатим
В долину до ріки
Із гірки на санчатах
Помчаться малюки.
(Дмитро Мегелик)
***
Зимові розваги
Любить зиму дітвора,
Тішить діток диво – сніг.
Щастя й радості пора,
Скрізь дзвенить дитячий сміх.
На санчатах малюки
Із гори щодуху мчать,
Грають в сніжки залюбки,
Очі радістю горять!
Ліплять бабу снігову
Величезну всі разОм,
Кулю з снігу чималу
Ось, скатали вже гуртом!
Взимку безліч є розваг,
Ігор різних в дітвори,
У дворі такий ” аншлаг”-
Лижі, сани , ковзани!
Щічки діткам морозець
Розфарбує геть усім,
Свято радісних сердець
Принесуть вони у дім!
Запах свіжості зими
В домі запанує скрізь.
І згадаєм , як дітьми
Також ми були колись!
(Наталія Паснак)
***
Ковзани-пустуни
Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.
їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з ковзанами!
Отакі-то ковзани,
Ковзани-пустуни!
(Григорій Бойко)
***
Леви
А мої дерева
схожі на лева.
Разом лапи склали
в гриви заховали.
А хто каже: леви,
леви кришталеві.
Разом лапи склали
в гриви заховали.
Ой випало снігу —
левам не до сміху.
Разом лапи склали
в гриви заховали.
(Віть Вітько)
***
Лісова ялинка
В лісі випав білий сніг,
Наступає Новий рік.
Стали думати звірята,
Як зустріть чудове свято.
— Ось ялинка зелененька,
Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.
Білка принесла горішки,
Їжачок – гриби та шишки,
Ведмежатко – пряники
Та смачні медяники.
Дятли, снігурі й синиці
Посідали на ялинці
І сказали: «Пишну хвою
Ми прикрасимо собою».
Дуже гарна і розкішна
У звірят ялинка вийшла!
(Віра Паронова)
***
Рукавички
Узимку, в морози, хуртечі й завії
Тебе і мене рукавички зігріють.
А теплі від чого вони і чому?
Скажу вам по щирості: теплі тому,
Що наші ласкаві бабусі і мами
Вплітають тепло своїх рук між нитками
(Анатолій Костецький)
***
Погодився
Сьогодні надворі
Така хуртовина,
Що, певно, до школи
Не підеш ти, сину!
Ну що ж, так і бути, —
Петрусь промовляє, —
Тоді я, матусю, піду погуляю.
(Борис Слюсар)
***
Срібні дерева
Срібні дерева, срібне гілля,
Сріблом пухнастим вкрита земля.
Срібні у синьому небі хмарки,
В срібних заметах срібні стежки.
Срібний-пресрібний ліс приберіг
Білочці срібній-срібний горіх.
(Леонід Первомайський)
***
Білі мухи налетіли,
все подвір’я стало білим,
Не злічити білих мух,
що летять, неначе пух.
Галю, Петрику, Кіндрате,
годі, ледарі, вам спати!
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кідрат,
а санчата їм усім
змайстрував старий Максим.
(Максим Рильський)
***
Чарівник
Цілу ніч мороз малює,
Візерунками дивує,
Ніби казку розказав,
Тут її намалював
І природа милувалась,
Тут вночі, мов диво сталось.
Яскраво ж так малюнки сяють,
Він – чарівник, всі добре знають.
(Олена Ерато)
***
Зимова казка
Зима кружляє і сміється,
Вітерець за нею в’ється,
Сніг, мов хутро, розвіває,
Білі крила розправляє.
Вкриті килимом всі стежки,
Бурульки сяють, мов сережки,
І зима, як справжня птиця,
В білій казці – чарівниця.
(Олена Ерато)
***
Кожушок
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати,
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.
(Платон Воронько)
