Ідеї для дитячого дозвілля, Розвиток дітей

Веселі вірші про городину

Пригода на городі

Так давно, й згадати годі,

На якомусь там городі

Це стряслося, ще коли

Рибки вили гнізда в стрісі,

Рак висвистував у лісі,

На пеньках сучки цвіли,

Лопухи росли, як вуха

Отого, хто казку слуха,

На деревах не листки

Виростали – пиріжки.

Ще тоді було це діло,

Як увечері видніло,

Як цвірінькала бджола,

Як була земля тоненька,

А малесенька Оленка

Ще бабусею була.

Раз, як сонце добре гріло,

Пообідавши за двох,

Просто так собі, без діла

На стеблі дрімав горох.

Підставляв під сонце спину,

І животик, і бочок…

(А була ж гаряча днина!)

Розімлів один стручок –

Лусь! – і ціла горошина

Гарбузові прямо в лоб – гоп!

Як підхопиться гарбуз,

Аж злетів його картуз!

– Гей, усі і там і тут!

Утікаймо – наших б’ють!

Стрибонув, мов кінь, угору ,

І мерщій – куди? – в комору.

А якщо злякався тато –

що вже ті гарбузенята?!

Подалися і вони,

А за ними кавуни,

кавуниці й кавунята

у картатих штаненятах.

І сусіди, і рідня,

Всі чкурнули навмання.

Мчить картопля, мовби куля,

Чеше стежкою цибуля,

Через балку навпрошки

пострибали огірки…

Огірок злякався трішки,

Підзковзнувсь – шубовсь у діжку.

Одягнувши свій жупан,

Вийшов з хати баклажан.

Раптом бачить: із-за тину

Вилітає кругла диня.

– Ви куди? – питає він.

– На базар, у магазин?

– Та який там магазин,

Як на весь город горох

учинив переполох!

– Що? Горох наш лютий ворог?

Я зітру його на порох!

Розтовчу, перемелю!

Сам не знаю що зроблю!

Я йому… якщо мене

Він, звичайно, дожене.

І собі як дремене…

Там тоді таке було,

Вирувало все, гуло.

От приходить господиня,

А уже в коморі дині,

Баклажани, кавуни.

-Звідки ж тут взялись вони.

От піди собі тай знай

Хто зібрав мій урожай?

Треба ж статися пригоді!

Що ж стряслося на городі?!

Подивлюся-но сама.

Ну а там дива тай годі –

Нічогісінько нема.

Тільки сонячне проміння догорає на стеблі,

Тільки стигле горошиння розкотилось по землі.

І зітхнула тітка: – Ох,

Я й забула про горох!

Це ж тому він розкотився, що на сонці пересох.

З тих часів зеленкуватим вирива його мерщій.

І тому врожай збирати їй доводиться самій.

Гарбуз-утікач. Віктор Кочевський

Недоглянутий, з городу

Від сусідів навпростець,

Плазом, не спитавши броду,

Втік хоробрий гарбузець.

По зеленому канаті

Звісивсь через перелаз —

Опинився біля хати

На рясних грядках у нас.

Був я з динями за свідка:

Джміль до нього залітав,—

І тоді сурмила квітка,

Як фанфара золота.

— Я росту-у-у! — співав гарбузик

Від ласкавого тепла.

Він пришився, наче ґудзик,

До стожильного стебла.

Почував себе в гостині,

А проливиста гроза

Радо плескала по спині

Молодого гарбуза.

Я зганяв осот, щирицю,

А татусь всміхнувсь у вус:

— Він нічого не боїться,

Утікач оцей гарбуз.

Тож тримаю, наче бузівка,

Що в достатку, тлустий, зріс,

Все на прив’язі гарбузика,

Щоб не втік, бува, у ліс.

Біб-бобище. Тамара Коломієць

Жив у торбі на стіні,

На самісінькому дні,

Біб, біб, бобище,

Мідяний лобище.

Потім з чашки воду пив,

Білий пагінець пустив

Біб, біб, бобище,

Мідяний лобище.

У пухку ріллю упав –

Стебельцем зеленим став

Біб, біб, бобище,

Мідяний лобище.

Колихав рясні квітки,

Пов’язав тугі стручки

Біб, біб, бобище,

Мідяний лобище.

Недарма його садив –

Сто бобів мені вродив

Біб, біб, бобище,

Мідяний лобище.

Часник. Віктор Кочевський

Часничок у бур’яні

Гірко скаржиться мені:

«Я, чесний часник,

Дикуном рости не звик.

Я давно уже запах

У глибоких погребах.

Огірки зі мною раді

Із грядок попасти в кадіб.

Люди славлять весь мій рід,

Коли ставлять борщ в обід.

Доля, мабуть, наказала,

Щоб горнувся я до сала,

Та й кільчини ковбаси

Ти без мене не з’їси…»

Він пірцем своїм тріпоче,

Випина зело худе

І зубочком на зубочок

У землі не попаде.

Жаль дивитись…

Люто смичу

Коло нього лободу:

Ще відчуєш ти, часниче,

Свою силу молоду!

Зайчик та капуста. Інна Кульська

На городі густо

виросла капуста:

сто листків, сто хустин

у товстих капустин!

Скаче зайчик босий,

їсти зайчик просить:

– Хоч листок, хоч шматок

дайте зайцю на зубок!

Кажуть капустини:

– Не шкода хустини!

– Я – листок!

– Я – шматок! –

Повен в зайчика мішок!