«Чарлі і шоколадна фабрика» — дитячий фентезійний роман валлійського письменника Роальда Дала.
Головні герої:
5 дітей:
Авґустус Ґлуп — жадібний хлопець.
Верука Солт — дівчинка, розбещена батьками.
Віолета Бореґард — дівчинка, котра цілий день жує жуйку.
Майк Тіві — хлопець, який тільки те й робить, що дивиться телевізор.
Чарлі Бакет — головний герой.
Пан та пані Бакети — батьки Чарлі Бакета.
Дідусь Джо та бабуся Джозефіна — батько й мати пана Бакета.
Дідусь Джордж та бабуся Джорджина — батько й мати пані Бакет.
Віллі Вонка — власник шоколадної фабрики.
Умпа-лумпи — таємні працівники шоколадної фабрики.
Розділ 1. “А ось і Чарлі”
Уся родина — шестеро дорослих (старезні бабуся Джозефіна і дідунь Джо — батьки пана Бакета; старезні бабуня Джорджина та дідусь Джордж — батьки пані Бакет) та Чарлі мешкають на краю великого міста в дерев’яній старенькій хатинці. Через свою бідність, батьки Чарлі віддали єдине в їх домі ліжко для чотирьох стареньких, а самі спали на матрацах. З усієї родини працював батько Чарлі — пан Бакет. На сніданок величезна родина їла хліб з маргарином, на обід — варену картоплю з капустою. І лише раз на рік — на його день народження, дарували єдиний дарунок — маленький шоколадний батончик, який Чарлі вмів розтягувати більш як на місяць.
Розділ 2. “Фабрика містера Віллі Вонки”
У місті, де жив Чарлі із родиною, стояла ВЕЛИЧЕЗНА ШОКОЛАДНА ФАБРИКА, яка належала чудернацькому містеру Віллі Вонці. Цей чоловік виробляє не тільки шоколадні цукерки, але й має дивакуваті винаходи, наприклад, шоколадне морозиво, яке може не танути годинами на сонці без холодильника. Вонка колись мусив попросити усіх своїх працівників піти додому й більше ніколи не повертатися на свої робочі місця. “Розумієш, усі інші виробники шоколадку стали заздрити, що містер Вонка виробляє такі чудові цукерки, й почали засилати шпигунів, щоб ті повикрадали його таємні рецепти…” — розповів Чарлі дідунь Джо. Відтепер на фабриці працюють таємні працівники, які не виходять за її межі. Ці таємні працівники — малесенькі, у вікнах фабрики можна побачити їх невиразні крихітні тіні.
Розділ 5. “Золоті квитки”
НАРЕШТІ ФАБРИКУ “ВОНКА” ВІДКРИЮТЬ ДЛЯ КІЛЬКОХ ЩАСЛИВЦІВ!
Містер Віллі Вонка, якого ніхто вже не бачив уже десять років прислав оголошення, де було написано, що на його фабрику буде дозволено відвідати п’ятьом дітям. Під обгорткою від шоколаду може бути, той самий Золотий квиток, хто його знайде — той відвідає шоколадну фабрику та отримає наприкінці екскурсії стільки шоколадок і цукерок, що їм вистачить на все життя!
Розділ 6. “Два перших щасливці”
Уже на другий день знайшли перший Золотий квиток. Авґустус Ґлуп — дев’ятирічний хлопець, такий тілистий, ніби його надули велетенською помпою. Його тіло складалося з обвислих складок жиру, а лице нагадувало повторну грудку тіста з маленькими смородинками очей… Їсти — це його пристрасть.
Цілий світ охопила лихоманка купувати солодощі, які містять Золотий квиток, тому було дуже багато невдалих спроб від різних бандитів та аферистів заволодіти цією річчю, наприклад, один професор винайшов механічну руку, що вискакувала зі страшенною силою, хапаючи все, що мало в собі бодай крихточку золота, та на лихо її розтрощила графиня, бо клята рука вирвала її золотий зуб.
Знову газети кричали сенсаційними заголовками про другий знайдений Золотий квиток! Щасливицею стала Верука Солт — розбещена дівчинка із заможної родини. Татко Веруки — бізнесмен, щоб його доня не сумувала, наказав своїм робітницям на роботі розгортати обгортки шоколадних батончиків. Одна із робітниць на четвертий день врешті-решт знайшла Золотий квиток…
Розділ 7. “День народження Чарлі”
Шоколадний батончик! Чарлі на свій день народження тримав свій єдиний подарунок, на якому було написано: “ВИСОКОЧУДЕСНИЙ ЗЕФІРМЕЛАД ВОНКИ”.
У кімнаті була тиша, коли малий Чарлі її розгортав. Усі дорослі знали, що смішно було сподіватися знайти чарівний квиток у жалюгідному маленькому батончику, тому намагалися лагідно підготувати Чарлі до розчарування, проте надія, хоч малесенька, та все ж була… На жаль, цей батончик не мав нічого золотого…
Розділ 8. “Знайдено ще два Золотих квитки!”
Третій квиток знайшла маленька панночка Віолета Бореґард. Репортери важко розуміли її швидке та голосне мовлення, адже мала шалено так само жувала жуйку.
Четвертий Золотий квиток знайшов Майк Тіві. Дев’ятирічний хлопець постійно дивився телевізійні передачі, у якому одна зграя бандитів розстрілювала з автоматів іншу. Майк Тіві й сам був обвішаний іграшковою зброєю.
Розділ 10. “Родина починає голодувати”
Після невдалого ризику дідуня Джо купити ще одну шоколадку, родина Чарлі переживає найбідніший період життя. Ніхто в родині не міг думати ні про що, крім двох насущних проблем — як зігрітися і як наїстися.
Одного разу, після школи Чарлі знайде брудний долар і піде з ним до крамниці, щоб купити шоколадку…
Розділ 11. “Чудо”
Чоловік за прилавком був жирним та вгодованим продав малому Чарлі батончик. Голодний хлопчик попросив ще один батончик, він взяв і здер обгортку…і раптом…з-під обгортки…блиснуло золотим сяйвом — це був Золотий квиток!
Розділ 13. “Настав щасливий день”
Перед брамою фабрики “Вонка” зібрався величезний натовп, що хотів побачити п’ятьох щасливчиків. Серед усіх височіла кістлява постать дідуня Джо, що стояв мовчки і міцно тримав за руку малого Чарлі Бакета. Кожен із дітей, окрім Чарлі, прийшов з мамою і татом.
Розділ 14. “Містер Віллі Вонка”
Містер Віллі Вонка був одягнений був у фрак з розкішного темно-фіолетового оксамиту. Штани мав темно-зелені. Рукавички — перламутрові-сірі. А в руці тримав елегантну тростину з золотою бамбулькою. З його підборіддя стирчала акуратна чорна борідка. Очі він мав невимовно ясні. Його лице освітлював радісний усміх. Його рухи були швидкі, як у білки, спритної й хитрющої старої білки з парку.
Розділ 15. “Шоколадний цех”
Коли купка людей та Віллі Вонка відкрили залізні двері, то відразу перед їх очима відкрилася дивовижна картина. Вони стояли посеред чудової долини, де обабіч простягалися зелені луки, а посередині текла велика коричнева річка. Ба більше, посеред ріки шумів велетенський шоколадний водоспад!
Розділ 16. “Умпа-лумпи”
Таємні працівники імпортовані прямо з Лумпаландії. Країна, яка кишить найнебезпечними у світі звірюками — вангдудль. Один вангдудль легко може зжерти десяток умпа-лумпів. Вонка домовився із племенем умпа-лумпів, що вони будуть працювати у нього на фабриці за какао-боби.
Розділ 17. “Авґустус Ґлуп вилітає у трубу”
Нещасного хлопчика затягнуло до отвору однієї з тих величезних труб, що звисали в річку.
Розділ 21. “Чао, Віолето”
Віллі Вонка не встиг зупинити Віолету, яка урвала ще не до кінця протестовану жуйку. Дівчина швидко хапнула з шухлядки плиточку жуйки й кинула в рот. Усі дивилися на Віолету. Яке ж то було жахливе видовище! Вона перетворилася на величезну круглу фіолетову чорницю.
Розділ 24. “Верука в горіховому цеху”
На наступних дверях фабрики було написано: “ГОРІХОВИЙ ЦЕХ”. У цьому цеху працювали білки, адже умпа-лупми не вміють так лущити, щоб сам горішок лишався цілим. Верука захотіла взяти одну білку для себе, проте білки були проти цього. Білки схопили дівчину та нависли на її руки та ноги. Верука люто боронилася, але білки міцно її тримали, а потім тваринки повалили дівчину додолу й кудись потягли.
Розділ 27. “Майка Тіві передають по телебаченню”
Хлопця зачарувала передача через телевізор шоколадок, що він і сам вирішив спробувати цей чудо-винахід. Мама Тіві дуже обурилась, коли побачила свого крихітного синочка, що гасав у неї по долоні, розмахуючи пістолетами. Вонка відправив Майка Тіві на спеціальну розтягувальну машину.
Розділ 28. “Залишився лише Чарлі”
Віллі Вонка вітає Чарлі з тим, що він є найчемнішим із всіх дітей, тому хоче назначити хлопця спадкоємцем шоколадної фабрики. Дідунь Джо, Чарлі та Вонка ліфтом пробивають дах бідного будиночка і повідомляють цю новину решті великої родини.
Всі решта дітей покинули шоколадну фабрику зазнавши зовнішніх змін. Віолета Бореґард здула із себе весь сік, проте мала фіолетове обличчя. Майка Тіві надмірно розтягнули й тепер він був худорлявим та дуже високим. Товстун Авґустус Ґлуп і сім’я Солт постраждали менше: перший всього лише схуд, а Солт забруднилися під час подорожі по сміттєпроводу.
Віллі Вонка не шкодував ні про що, навпаки, для нього це було певною забавкою спостерігати за невихованими дітиськами.
