Джордж Бернард Шоу: біографія та твори
Джордж Бернард Шоу (26 липня 1856 — 2 листопада 1950) — лауреат Нобелівської премії з літератури 1925 року, ірландський поет та драматург. Народився у дрібнобуржуазній дільниці Дубліна Портобелло та був наймолодшою дитиною — також у нього було дві сестри. Однак батьки Бернарда Шоу належали до англіканської церкви, яка тоді була панівною в Ірландії та були родом з Англії. Проблема була в тому, що його батько Джордж Кпрр Шоу був алкоголіком, однак родичі зуміли його влаштувати на державну службу де він не був обтяжений роботою, на початку 1850-х років вийшов на пенсію та почав торгувати зерном. 1852 року одружився з Бессі Ґарлі, а 26 липня 1856 у їх сім’ї народився майбутній письменник Бернард Шоу.
Хлопець часто міняв школи, протягом 1865-1871 року він змінив чотири школи, і зненавидів всі школи, де він навчався. У жовтні 1871 року, тобто у віці 15 років почав працювати молодшим клерком у дублінській земельній конторі де виявив себе з найкращого боку і незабаром став головним касиром. Спочатку він був Джордж Шоу, однак вже з 1876 року в якості свого імені почав використовувати Бернард Шоу.
Твори Джорджа Бернарда Шоу
На початку 1876 року Бернард Шоу вирушив до Лондона ле вже мешкала його мати. Спочатку вівмузичну колонку у сатиричному тижневику The Hornet а згодом став репетиційним піаністом та співаком на заміну. Однак згодом мусів стати офісним працівником. 1878 року зробив перші літературні спроби — сатиричну п’єсу на релігійну тему, однак так і не завершив його. Однак вже наступного, 1879 року зумів завершити написання роману “Недосвідченість”. Втім через надто похмурі настрої цей твір не зацікавив видавців — вперше його опублікували аж у 1930-х роках. Протягом 1879-1880 працював у Edison Telephone Company, і хоча навіть отримав підвищення по службі, врешті вирішив покинути роботу службовця та професійно зайняттись літературою.
Однак перші чотири роки він не отримував значного доходу, тож фактично перебував на утриманні своєї матері. 1880 року почав відвідувати товариство Zetetical, яке займалось пошуком істини в усіх питаннях, що зачіпають інтереси людства. Ще одна драма “Un Petit Drame” написана французькою 1884 також не побачила світ за його життя. Того ж року він розпочав співпрацю з літературним критиком Вільямом Арчером, і хоча співпраця не вдалась, однак ця дружба виявилась важливою для подальшої кар’єри Бернарда Шоу.
1882 року письменник зацікавився економікою, почав брати участь у засіданнях Соціал-демократичної Федерації де познайомився з творчістю Карла Маркса, однак так і не вступив до цієї організації. Однак 1884 року вступив до Фабіанського Товариства, яке дотримувалось соціалістичних поглядів. Однак коли 1886-1887 року товариство дискутувало щодо прийняття в якості ідеології анархізму, Шоу приєднався до більшості, яка виступила проти. 1890 року написав трактат “Що таке соціалізм” у якому доводив , що його можна досягти у мирний спосіб.
У середині 1880-х років Бернарду Шоу вдалось опублікувати два свої романи “Професія Кешія Байрона” та “Нетовариський соціаліст”, однак комерційного успіху вони не мали. Також він розпочав кар’єру музичного критика яка і принесла тоді йому найбільшу славу та успіх.
У 1890-роках відновив роботу драматурга. 1893 року написав п’єсу Зальотник, однак опублікували її лише 1898, а театральна постановка підбулась аж 1905 року. Так само з великим запізненням відбулась постановка “Професія пані Ворен” написана 1893, а поставлена тільки через 9 років. Першою виставою, яка мала касовий успіх стала “Зброя та люди” (1894), однак преса зустріла її критично та звинуватила Бернарда Шоу в посередності. Втім глядачам вона сподобалась і навіть довелось зробити додаткові вистави. Однак успіх “Зброї та людини” вдалось не швидко повторити. Наступні п’єси або взагалі не були поставлені, або витримали олну постановку.
Паралельно Бернард Шоу займався політичною діяльністю, зокрема взяв участь у створенні Незалежної робочої партії, однак скептично поставився до її перспектив. Також 1897 року став головою общинної ради у лондонському районі Сент Панкрас і дуже сумлінно ставився до своїх обов’язків. Однак 1898 року у нього почались проблеми із здоров’ям, водночас він погодився одружитись з заможною англо-ірландкою яка доглядала за ним під час його хвороби.
Успіх до Бернарда Шоу прийшов з початком ХХ століття, коли він став відомим драматургом. 1904 року на Слоун-Сквер виник театр Роял-Корт де протгом 5 років було поставлено 14 вистав Бернарда Шоу. Успіх дозволив Бернарду Шоу есперементувати з нетрадиційними театральними формами, такими є “Одруження” (1908), Викриття Бланко Поснетта (1909), “Нерівний шлюб” (1910).
1914 року, після початку Першої світової війни Бернард Шоу написав трактат “Здоровий глузд про війну” у якій стверджував, що всі народи одинаково винні у її початку. Однак вже 1917 році схвалив вступ США у Першу світову війну.
Бернард Шоу був прихилником ірландського самоврядування, при цьому Британська імперія мала перетворитись на Співдружність, однак був противником повної незалежності Ірландії. Першою великою повоєнною виставою Бернарда Шоу стала “Дім, де розбиаються серця” поставлена 1920 року, однак її прем’єра було прохолодно зустрінута на Бродвеї. Однак вже 1922 року відбулась прем’єра масштабної роботи “Назад до Мафусаїла”. 1923 року була написана і поставлена “Свята Йоанна” присвячена постаті Жанни д’Арк, яку незадовго до того Папа Римський Бенедикт XV оголосив святою. 1925 року йому вручили Нобелівську премію з літератури. Однак після цієї вистави в творчості Бернарда Шоу настала 5-ти річна перерва. І лише
1928 року він повернувся до театру з новою виставою “Візок з яблуками”.
Наприкінці 1920-х років бернард Шоу почав захоплюватись Совєтським Союзом а 1931 року взяв участь у ретельно зрежисованій поїздці до цієї країни в ході якої мав зустріч з Йосифом Сталіним якого назвав “грузинським джентельменом без жодної злоби”. Водночас він захопився й іншим диктатором — фашистом Муссоліні, який в той час керував Італією. Також у 1933 році захоплювався приходом Гітлера до влади в Німеччині та назвав його чудовою людиною.Протягом 1930-х років він написав ряд нових п’єс, при цьому він устиг розчаруватись у Гітлерові і навіть написав пародію на нього. 1944 року у Лондоні поставили дев’ять п’єс Бернарда Шоу, включно з його ранньою Зброєю та людиною. Водночас письменник не підтримав Нюрнберзький процес заявивши, що “Ми всі потенційні злочинці”.
Навіть у своєму поважному віці, коли йому виповнилось 90 років Бернард Шоу продовжував писати, остання його вистава “Мілььярди Байанта” написана 1947 року, а останній повнометражний фільм “Небелиці” 1948 рік.
В останні роки Ьернард Шоу доглядав за садом, онак під час обрізки дерев впав та отриимав травми, наслідком чого стала ниркова недостатність. 2 листопад 1950 року 94-річний Бернард Шоу помер.
