Чому ж вірші так важливі для дітей 6-7 років? У цьому віці вони стають справжніми чомусиками, які жадають знати відповіді на тисячі питань. Вірші, написані простою та зрозумілою мовою, дають їм ці відповіді, розширюючи кругозір та збагачуючи словниковий запас.
Окрім того, вірші:
- Розвивають уяву та фантазію: завдяки римованим рядкам та яскравим образам, вірші переносять дітей у світ казок та фантазій, де можливо все!
- Вчать емпатії та співпереживання: герої віршів – це друзі, з якими можна сміятися, плакати, радіти та ділитися своїми почуттями.
- Виховують моральні якості: вірші вчать дітей доброти, справедливості, чесності та інших важливих якостей.
- Підсилюють любов до мови: завдяки римі, ритму та багатому словниковому запасу, вірші роблять мову дитини більш виразною, чіткою та красивою.
Читаючи вірші разом з дитиною, ви не лише даруєте їй радість та гарний настрій, але й підтримуєте її прагнення до знань, розвиваєте уяву та формуєте особистість.
Нехай ці вірші стануть для вас та вашого малюка вірними супутниками на шляху до нових відкриттів, щирих емоцій та безмежного польоту фантазії!
Вірші для дітей 6-7 років
Скаче коник-стрибунець
З кукурудзи на чебрець,
З конюшини на бузок,
Подає свій голосок.
Скаче коник вже півдня,
А уся його рідня,
Зелененька і прудка,
Цвіркотить біля ставка.
(Н. Бугай)
***
В хаті гамір, шум і плач —
У Юрка пропав калач.
Мати нишпорить під ліжком,
Дід надворі — під горішком,
Старший братик із сестрою —
Під столом і під тахтою.
Тільки котик не шукає:
Де калач — він добре знає.
(П. Сорока)
***
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка.
(В. Гринько)
***
ПАСІКА
Я до діда приїздив,
І на пасіку ходив.
«Будь уважним!» — каже дід,-
«Не роби ніяких бід!»
Тільки дід мій відвернувся,
Я над вуликом нагнувся.
Пальцем меду доставав
І…в полон до бджіл попав.
Бджоли дружно вилітали
І на голову сідали.
Мед мені на ніс прилип,
Тепер ніс, мов черевик.
Моя бідна голова,
Мов, козацька булава.
Стирчать лише очі-
Меду вже не хочу.
(Соня Буре)
***
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Він гуляє по садку.
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід
Він скликає цілий рід.
(П. Воронько)
***
ЧИ ВСЕ ЦЕ ЗДАЄТЬСЯ?
Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.
Корова співає,
Кінь слуха її.
Ворона сідає
На руки мої.
А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи все це здається,
Чи так воно є?
(Григорій Грайко)
***
ДЕ БУКВАРИК?
– Де твій букварик?
– В портфелі новому.
– Ну а портфель де?
– У столику дома.
– Взяв би зі столу.
– Так стіл же замкнувся…
– То відімкнув би.
– Ключа я позбувся…
– Де ж це той ключ?
– У портфелі новому.
– Ну, а портфель де?
– У столику дома.
(Бойко Григорій)
***
Павутиння з ниточок
Сплів моторний павучок
І підвісив між гілок
Небезпечний гамачок
Вітерець пролітав —
Гамачок розгойдав
Гамачок на сучку,
Павучок в гамачку.
***
СЕРЕД ЛІТА ВИПАВ СНІГ
Серед літа ведмежата
Поховалися в барліг.
— Треба,— кажуть,— знову спати,
Бо на землю випав сніг.
Як почули це сороки,
То сміялись цілий день:
— От, дурненькі лежебоки,
Полюбуйтеся лишень.
Полягали тихі й кволі,
Налякалися зав’юг,
А насправді — це з тополі
Облетів останній пух.
(Петро Сорока)
***
В мене є книжок багато –
І новенькі, і старі.
Як піду до школи з татом,
Всі книжки віддам сестрі.
Хай вона сама читає
Про лисичку й журавля.
Хай вона, мала, узнає,
Як багато знаю я.
(П. Воронько)
***
Для Марійки та Іванка
На столі готова манка.
Почали! За маму, тата…
Але манки ще багато!
За бабусю, дідуся…
На тарілках каша вся…
Тато каже: – Треба їсти
За відомих футболістів!
Молодець, поснідав син!
Доню, їж за балерин! –
Доня ж мовила похмуро:
– Бережуть вони фігуру!
***
Ранньою весною
В нашому садку
Я сама садила
Вишеньку струнку.
I шумить листвою —
Вже така, як я! —
Вiд усiх найкраща
Вишенька моя!
***
Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку, у тривозі
наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
й прикусив собі язик.
(Г. Бойко)
***
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
(А. Костецький)
***
Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?
(А. Костецький)
***
Котик наш такий гарненький!
Білий він, завжди чистенький!
Мама-киця так навчила,
Що вмивається без мила.
Рано-вранці, на світанку,
Кошеня… ще до сніданку,
Миє лапки, очі, носик
І голівку та животик.
Вчила киця кошенятко
Ще з дитинства до порядку!
(Н. Паснак)
***
Кажуть всі гіпопотаму:
«Хочеш мати гарну маму?
Вибирай козу, лисицю,
Рись, жирафу чи жар-птицю».
А товстунчик плаче: «Нащо?
Рідна матінка — найкраща!»
(Т. Чорновіл)
***
Дві долоньки зустрічались,
Із малятами навчались.
Скільки пальців маєшь? – П’ять!
Ми вчимося рахувать!
Перший – товстий та лінивий
Другий – вказівний красивий!
Третій файний парубок
А четвертий козачок!
Пятий малючок кирпатий
Отакі у нас хлоп’ята!
