Вишиванка: Символ єднання, краси й оберегу
Вишиванка – це не просто сорочка. Це полотно, на якому нитками виткана душа українського народу. Її візерунки, мов калейдоскоп, багатством барв і глибиною символів розповідають історії про життя, традиції, віру й мрії наших предків.
В кожному регіоні України вишивка має свої особливості, свою неповторну мову. Полтавські маки й калину, волинські мальви, гуцульська геометрія – всі ці візерунки не лише прикрашають одяг, але й оберігають людину від злих сил.
Вишиванка – це не просто одяг. Це наш оберіг, наш духовний скарб, наша національна гордість. Вона єднає нас, українців, робить нас сильнішими, дає відчуття приналежності до свого роду, до своєї землі.
Одягаючи вишиванку, ми не лише прикрашаємо себе, але й засвідчуємо свою повагу до минулого, до наших предків, до їхньої багатої спадщини.
Вірші про вишиванку – це не просто римовані рядки. Це пісні душі, це гімн цій чудовій й неповторній частині української культури.
Запрошуємо вас зануритися у світ української поезії та відчути красу й велич вишиванки!
Одягаю вишиванку
Синьо-жовта стрічка
В мене у волоссі.
Я хоч ще маленька
Та заплітаю коси.
Одягаю вишиванку
Та іду в садочок зранку.
Автор невідомий
Вишиванка
Вишиванка – символ України,
Кожної великої родини,
Нашої історії та мови
Залюбки вдягаємо її знову.
Автор невідомий
Вишиванка
Узор вручну, широка планка,
Легенький запах ковели.
Моя сорочка вишиванка ,
Вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ , простори,
По лівій, правій стороні.
Червоно – чорні всі узори,
Мережив ряд на полотні.
Леся Вознюк
Вишиваночка
Щоб вишиваночку вдягати,
Вагомий привід нам не треба мати.
Її ми хочемо носити кожен день,
Співать народних в ній пісень!
Автор невідомий
День вишиванки
День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
Вишиванка
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка.
Варвара Гринько
Вишивала мама
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Вадим Крищенко
Мені сорочку мама вишивала
Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела,
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була.
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості,
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.
Наталія Май
