Вишиванка – це не просто одяг, це символ української культури, історії та єднання. Її візерунки, мов казки, розповідають про давні традиції, вірування та мрії нашого народу.
Ці вірші для дітей відкриють їм чарівний світ вишиванки, познайомлять з її багатством та красою, а також заохотять пишатися своєю національною спадщиною.
Ось деякі теми, які можна знайти у цих віршах:
- Історія вишиванки: Діти дізнаються про те, як з’явилася вишиванка, які матеріали використовувалися для її виготовлення, та про те, як вона змінювалася протягом століть.
- Символіка вишивки: Вірші розкриють значення різних візерунків та орнаментів, які використовуються у вишивці. Діти дізнаються, що кожен символ має своє значення, і що вишиванка може бути оберегом, символом кохання, щастя чи добробуту.
- Різноманіття вишиванок: Діти познайомляться з вишивками різних регіонів України, дізнаються про їхні особливості та унікальні візерунки.
- Краса та майстерність: Вірші підкреслюють красу та майстерність українських вишивальниць, які своїми руками створюють справжні шедеври.
- Патріотизм: Вірші про вишиванку виховують у дітях почуття гордості за свою країну та її багату культурну спадщину.
Ці вірші стануть чудовим доповненням до уроків з української мови та літератури, а також до тематичних заходів, присвячених Дню вишиванки.
Вони допоможуть дітям краще зрозуміти та полюбити українську культуру, а також стануть джерелом натхнення для їхньої власної творчості.
Вчать в садку нас вишивати,
Голку вправно всім тримати
Хочу вишивати добре вміти
Й вишиваночку собі зробити!
ххххххх
Щоб вишиваночку одягати,
Вагомий привід нам не треба мати.
ЇЇ ми хочемо носити кожен день,
Співать народних в ній пісень !
ххххххх
Вишиванка – символ України,
Кожної великої родини,
Нашої історії та мови
Залюбки вдягаєм її знову.
хххх
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю. (Вадим Крищенко)
х х х х х
Синьо-жовта стрічка
В мене у волоссі
Я хоч ще маленька
Та заплітаю коси.
Одягаю вишиванку
Та іду в садочок зранку.
хххххххх
Плаття – вишиванку
Одягаю радо,
Буду в ній сьогодні
з друзями гуляти.
Мені личить унікальний
Одяг наш національний !
хххххх
Квіти розцвітають
Ось на рукавах,
З ірію далекого
Повернувся птах –
Дивні візерунки
Сяють, мов живі –
Мама вишила
Оберіг мені! (Т.Винник)
ххххххх
У вишневому садочку
Тоня вишивала сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:,
«Ой летіли дикі гуси… –
Для рідненької матусі.
Гарно Тоня вишиває,
Сонця промені вплітає. (Н. Любиченко)
хххххх
Вишила суничку нитка червоненька,
Вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
Вишила у небі хмарку і хмаринку,
Щоб гуляли тихо, весело обоє
Та й учили птахів, як літать двоє. (Г.Кирпа)
хххххх
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю
ххххххх
Моя Вишиванка
Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У руках, в квітах зразу оживе…
З чарівних світів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя – долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.
XXXX
А я іду по світу у вишиванці
Встає над світом щире сонце вранці
І земля гріє променем ясним.
А я іду по світу у вишиванці.
Я – українець! І горжуся цим.
В нас обереги вишивають здавна.
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.
В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати …
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ти традицій забути не спіши.
х х х х х
Усе навколо завмирає,
Коли вдягаю вишиванку.
Лиш серце радісно палає
Мов промінь сонця на світанку.
Коли вдягаю вишиванку,
Немов в любові признаюся
Своїй країні ніжно й палко,
Вдягну і господу молюся.
