У байці “Лящі” розповідається про став, повний Лящів. Пан, якому належав цей став, вирішив запустити у нього Щук. Сусід запитав, навіщо він це робить, адже щуки поїдять лящів, на що пан відповів, що завжди хотів мати в ставку Щук, а не Лящів.
Ця байка висміює бездумність та егоїзм влади, яка не замислюється про наслідки своїх рішень для оточуючих. Вона також підкреслює, як іноді втручання в природний порядок може призвести до негативних наслідків.
“Лящі”
В гаю у пана був ставок;
Вода — як скло; на дні — пісок;
Кругом цвіли волошки та васильки;
Червоная калина там росла,
Під гаєм пасіка була, —
Ну рай, та й тільки!
В ставу було чималенько Лящів;
Ніхто їх не ловив —
Ні волоком, ні в’ятірями, —
Життя Лящам,
Мов тим панам:
Гуляють, ляпають хвостами…
Приїхав раз з сусідом пан у гай
І Щук звелів у став понапускати.
— На біса Щук пускаєш, пане-брате? —
Озвавсь сусід,— ось потривай!
Ти гірше тільки тим нашкодиш —
Усіх Лящів позводиш:
Їх Щуки заїдять…
— Даремна річ! — хазяїн став казать
(Та й усміхнувся після того)… —
Жалкую, чом давніш не звів…
А ти ж, сусіде, чув од кого,
Що я охочий до Лящів?
(1858)
Читайте твори Леоніда Глібова
