Вірші про веснянки та весну
Хоч і не хоче відступати зима, та дитячі пісні - заклички уже лунають. А слухаючи їх твориться поезія про веснянки і про весну, якою вже пахне в повітрі.* * *
- Да весна, весна, днем красна,Да що ти нам, весно, принесла?
- Да принесла я вам літечко,
- Зеленеє житечко,
Да хрещатенький барвінок,
Да замашненький васильок.
У. Кравченко
Веснянка
Сонечку, сонечку, уставай!
Красну весну-дівоньку розбуджай!
Хай встає — косичиться у кіски,
Наливає росоньки в пелюстки.
А ми тую росоньку із черемх
Рученьками білими та й зберем.
А ми, весно, росоньку, як даси,
Зберемо на личенько для краси.
О. Лятуринська
. . . . . .
* * *
Вітер свище,Хуга злиться,
Та сміється з них синиця
І виспівує цю ранку
У саду свою веснянку.
В. Заєць
Журавлики
Це хто курличе уночі
І на самім світанку?
Летять журавликів ключі,
Виспівують веснянку:
– Курли-курли, курли-курли!
Щасливі та веселі,
Ми знову в край наш прибули
До рідної оселі!
-Скажіть, журавлики, скажіть –
Так важко вам летіти!
Чому б у вирії не жить
І весноньку і літо?
– Курли-курли, курли -курли!
Забудемо про втому.
Та ми б і жити не змогли,
Щоб не летіть додому.
М. Познанська
Дивіться наш YouTube-канал Дітиінфо - все для дітей.
Як весну викликали
Ой, набридла зима…
І синичка вже сама,
Що всю зиму прожила,
А не кинула села,
Кликать почала весну —
Морозище віджену!
Хочу, щоб усе цвіло.
Щоб до нас прийшло тепло!
Промінь вітерцю: — Куди ти? –
Полечу весну будити,
Бо ж оце мені не сниться.
Що озвалася синиця!
…Глянь — за ними ранній цвіт
Із-під снігу шле привіт!
Сонце. Теплий вітерець…
І жовтець навпростець
Бережком-лужком побіг.
Ніби сотню має ніг!
Луг квітує, сяє річка…
І не віриться, однак,
Що весні прийти синичка
Подала могутній знак!
Ющенко О.
. . . . . .
Весна
Ось іде весна ланами,
перелогами, лісами.
Де не ступить —
з-під землі
лізуть паростки малі.
Як опустить вниз правицю —
зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
всюди листя молоде.
На берізку гляне зблизька —
у сережках вся берізка,
до верби підійде — ба!
— в білих котиках верба.
А як здійме руку вгору
до блакитного простору —
з кожним помахом руки
линуть з вирію пташки.
Розквітають в луках квіти,
зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!
Забіла Н.
. . . . . . .
Весна
Ще тиждень тому завірюха
Ночами синіми мела.
Хапав мороз дітей за вуха,
А зараз глянь — весна прийшла!
В річках тепло ламає кригу
Та підтопляє береги.
На пагорбах уже відлига
І все радіє навкруги!
Весна святкує перемогу —
Раніше сонечко встає!
Струмок знайшов собі дорогу
Цілющу воду всім дає!
Всю землю красно заквітчала
Природі стало не до сну!
Там, де нога її ступала, —
Вітали дівчину-весну!
О, весно, весно незбагненна!
Осанну все тобі співа!
Знаю точно, що для мене
Не закінчилися дива!
Гордієнко С.
. . . . . . .
Журавлі
Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис…
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі…
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
Олександр Олесь
Весняні квіти
Хмара дощиком скотилась,
Землю стала напувать,
І малятам захотілось
В полі квітів назбирать.
Сміючись, веселі діти
Свій таночок завели,
Запашні яскраві квіти
У віночки заплели.
Ой ти, веснонько чудова,
Бавить сонце небокрай.
Пісню слухає діброва
І чарує зелен-гай.
Роговенко О.
Веснянки
Як же гарно вміють діти
Гаївки співати!
А я слів не пам'ятаю,
Не знаю, де стати.
Ой візьміть мене до гурту,
Хоча би скраєчку.
За хвилину я вже вивчу
Кожнеє словечко.
Завтра зможу на подвір'ї
Всіх друзів навчити.
Нехай котиться гаївка
По цілому світі!
Гурин М.
