Хоч і не хоче відступати зима, та дитячі пісні - заклички уже лунають. А слухаючи їх твориться поезія про веснянки і про весну, якою вже пахне в повітрі.
* * *
- Да весна, весна, днем красна, Да що ти нам, весно, принесла? - Да принесла я вам літечко, - Зеленеє житечко, Да хрещатенький барвінок, Да замашненький васильок. У. Кравченко
Веснянка
Сонечку, сонечку, уставай! Красну весну-дівоньку розбуджай! Хай встає — косичиться у кіски, Наливає росоньки в пелюстки. А ми тую росоньку із черемх Рученьками білими та й зберем. А ми, весно, росоньку, як даси, Зберемо на личенько для краси. О. Лятуринська
. . .
. . .
* * *
Вітер свище, Хуга злиться, Та сміється з них синиця І виспівує цю ранку У саду свою веснянку. В. Заєць
Журавлики
Це хто курличе уночі І на самім світанку? Летять журавликів ключі, Виспівують веснянку: – Курли-курли, курли-курли! Щасливі та веселі, Ми знову в край наш прибули До рідної оселі! -Скажіть, журавлики, скажіть – Так важко вам летіти! Чому б у вирії не жить І весноньку і літо? – Курли-курли, курли -курли! Забудемо про втому. Та ми б і жити не змогли, Щоб не летіть додому. М. Познанська
Ой, набридла зима… І синичка вже сама, Що всю зиму прожила, А не кинула села, Кликать почала весну — Морозище віджену! Хочу, щоб усе цвіло. Щоб до нас прийшло тепло! Промінь вітерцю: — Куди ти? – Полечу весну будити, Бо ж оце мені не сниться. Що озвалася синиця! …Глянь — за ними ранній цвіт Із-під снігу шле привіт! Сонце. Теплий вітерець… І жовтець навпростець Бережком-лужком побіг. Ніби сотню має ніг! Луг квітує, сяє річка… І не віриться, однак, Що весні прийти синичка Подала могутній знак! Ющенко О.
. . . . . .
Весна
Ось іде весна ланами, перелогами, лісами. Де не ступить — з-під землі лізуть паростки малі. Як опустить вниз правицю — зеленіє скрізь травиця. Як лівицю підведе — всюди листя молоде. На берізку гляне зблизька — у сережках вся берізка, до верби підійде — ба! — в білих котиках верба. А як здійме руку вгору до блакитного простору — з кожним помахом руки линуть з вирію пташки. Розквітають в луках квіти, зеленіють в лісі віти. Все зелене, молоде… За весною літо йде! Забіла Н.
. . . . . . .
Весна
Ще тиждень тому завірюха Ночами синіми мела. Хапав мороз дітей за вуха, А зараз глянь — весна прийшла!
В річках тепло ламає кригу Та підтопляє береги. На пагорбах уже відлига І все радіє навкруги!
Весна святкує перемогу — Раніше сонечко встає! Струмок знайшов собі дорогу Цілющу воду всім дає!
Всю землю красно заквітчала Природі стало не до сну! Там, де нога її ступала, — Вітали дівчину-весну!
О, весно, весно незбагненна! Осанну все тобі співа! Знаю точно, що для мене Не закінчилися дива! Гордієнко С. . . . . . . .
Журавлі
Прилетіли журавлі, Сіли в полі на ріллі, То пасуться, то курличуть — Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі, Щось вишукують в землі, Щось воркують, щось віщують, Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис… Шиї витягли, знялись, Закурликали з-під хмари І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна, Журавлів шука й не зна, Що вони їй вістунами Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі, А курличуть до землі… Линуть сірими ключами, Відмикають білі брами. Олександр Олесь
Весняні квіти
Хмара дощиком скотилась, Землю стала напувать, І малятам захотілось В полі квітів назбирать.
Сміючись, веселі діти Свій таночок завели, Запашні яскраві квіти У віночки заплели.
Ой ти, веснонько чудова, Бавить сонце небокрай. Пісню слухає діброва І чарує зелен-гай. Роговенко О. . . . . .
Веснянки
Як же гарно вміють діти Гаївки співати! А я слів не пам'ятаю, Не знаю, де стати.
Ой візьміть мене до гурту, Хоча би скраєчку. За хвилину я вже вивчу Кожнеє словечко.
Завтра зможу на подвір'ї Всіх друзів навчити. Нехай котиться гаївка По цілому світі! Гурин М.