Противірусні препарати: панацея чи обман фармацевтів

Восени багато хто замислюється над тим, як захистити себе в сезон активного поширення вірусних інфекцій та грипу. Одні починають обливатися холодною водою щоранку, сподіваючись таким способом зміцнити свій імунітет, інші вивчають асортименти аптечних полиць у пошуку надійного та ефективного противірусного препарату, щоб зустріти підступного ворога у всеозброєнні. Однак мало хто розуміє дію таких ліків на організм людини й вірус грипу, зокрема.

Як працюють противірусні препарати?

Противірусні засоби умовно ділять на дві групи:

• препарати, які впливають безпосередньо на вірус;
• засоби, що активізують роботу імунної системи.

При створенні противірусних препаратів учені ґрунтувалися на будові та принципах роботи вірусних часток. Кожна з них містить нуклеїнові кислоти (ДНК або РНК), які відповідають за зберігання й передачу спадкової інформації. Їх оточує білкова оболонка, а в деяких на ній розташовані ферменти й сигнальні молекули. Завдяки спеціальним рецепторам білкової оболонки, вірус знаходить в організмі людини жертву. Наприклад, вірус грипу вибирає клітини, розташовані в носоглотці. Використовуючи свої ферменти, він проникає в людську клітину й за допомогою своїх нуклеїнових кислот починає синтезувати вірусні білки, з яких згодом збираються частки вірусу. Ферменти оболонки нового вірусу допомагають йому покинути клітину, у якій вони утворилися, і відправляються до сусідньої.

Залежно від типу противірусного препарату він діє на збудника декількома способами:

1. Аналоги нуклеозидів перешкоджають розмноженню вірусу в клітині людини. Їхня будова схожа на деякі ділянки нуклеїнових кислот вірусу, і вбудовуючись замість них, противірусні молекули блокують розмноження вірусних часток.
2. Блокатори вірусного ферменту (наприклад, протеази, нейрамінідази). На будь-якому етапі життя вірусу потрібні ферменти, без яких він не здатний проникнути через мембрану клітини, здійснити своє копіювання, а ті, яким створити нові частки не вдалося (не можуть відділитися від клітини), стають здобиччю імунної системи.

Противірусні препарати – панацея?

В 2009 р. світ охопила пандемія свинячого грипу, що забрала життя понад 200 000 осіб. Рятівним засобом тоді став інгібітор нейрамінідази, специфічного ферменту вірусу грипу, озельтамівір. Він і сьогодні разом із перамівіром і занамівіром використовується при лікуванні грипу.

Але виникає питання: якщо є такі ефективні лікарські препарати від грипу, чому захворювання дотепер існує?

Ліки даної групи були створені наприкінці ХХ століття. Згодом вони проходили численні лабораторні та клінічні дослідження і тільки з часом їх дозволили до застосування в медицині. Але панацеєю вони не стали. Учені всього світу дотепер дискутують із приводу того, на скільки ці засоби здатні скоротити тривалість хвороби, яким чином запобігають виникненню ускладнень і чи можна їх використовувати як профілактику для тих осіб, які контактували із хворими.

Позитивною якістю цих препаратів стало вибіркове блокування нейрамінідази вірусу грипу й перешкоджання поширенню вірусних часток в організмі. Але при цьому в них є й обмеження до застосування.

Обмеження до використання інгібіторів нейрамінідази

Чому інгібітори нейрамінідази не можуть використовуватися всіма хворими? Це пов'язане з такими обмеженнями:

1. 1.Вибірковий вплив препарату на вірус грипу. Адже фермент нейрамінідази має тільки грип, в інших вірусів, що провокують ГРВІ, він відсутній, тому на них він відповідно не буде чинити жодного впливу. Однак на практиці не всі ГРВІ викликаються вірусом грипу і навіть досвідчений лікар не завжди може відразу визначити, на що саме занедужав пацієнт, тому що симптоми зазвичай однакові. Для точного діагнозу необхідна лабораторна діагностика. А призначення інгібіторів усім підряд може привести до того, що вже незабаром ми отримаємо штам грипу, який виявиться несприйнятливим до дії препаратів. Тому їх призначають лише тоді, коли лабораторні аналізи підтвердили присутність у пацієнта саме грипу.
2. 2.Як і будь-які інші ліки, інгібітори нейрамінідази провокують деякі побічні ефекти. Наприклад, в озельтамівіра це порушення роботи ШКТ, алергічні реакції, головний біль і багато чого іншого. А в пацієнтів із бронхіальною астмою його використання може спровокувати приступ ядухи.

Виходячи з перерахованого вище, інгібітори нейрамінідази можуть призначатися далеко не всім пацієнтам.

Як лікувати тих, кому інгібітори нейрамінідази протипоказані?

Тим, хто не може лікуватися противірусними препаратами цієї групи (пацієнти із бронхіальною астмою, хронічними патологіями легенів, діти до 1 року), можуть бути рекомендовані ліки із широкою противірусною дією, тобто впливом не на один фермент, а на декілька. Завдяки цьому, вірус не зможе виробити стійкість до медикаментів.

Багато медиків акцентують увагу на тому, що використання виключно інгібіторів недостатньо для повноцінної боротьби із грипом, потрібний препарат, що впливає ширше на віруси. На сьогодні відомий препарат із прямою дією на віруси, що крім блокування нейрамінідази, пригнічує роботу інших ферментів, перешкоджаючи розмноженню вірусу в клітині людини – це сироп Флавовір. Механізм прямої противірусної дії Флавовіра полягає в інгібуванні синтезу вірусоспецифічних ферментів – ДНК- і РНК-полімераз, тимідинкінази, зворотної транскриптази, нейрамінідази та індукції синтезу ендогенного інтерферону. Сироп призначений для етіотропного лікування й профілактики ГРВІ та грипу, у тому числі викликаного вірусами пандемічних штамів.

Сьогодні медицина стрімко розвивається, розробляються нові ефективні препарати, що дозволяють комплексно впливати на віруси грипу й ГРВІ. Тому вже незабаром ліки вибіркової дії, до яких відносять й інгібітори нейрамінідази, виявляться незатребуваними. А їхнє місце займуть ефективніші й при цьому безпечні препарати.