Навчити малюка рахувати, щоб було цікаво і весело можна за допомогою лічилок. Гарні короткі віршики про природу, звірят, діток легко запам’ятовуються малюкам дошкільного віку. Отже вчимось рахувати весело разом з лічилками для дошкільнят!
Раз і два — росла трава,
три, чотири — покосили,
п’ять — на сонечку сушили,
шість — в копичку поскладали,
сім — корівку годували,
вісім — молочко давала,
дев’ять — діток напувала,
десять — привела телятко,
починаймо все спочатку.
. . . . .
***
Качка з річки йшла,
гурт качок вела:
це – качатко сиве,
це – як жовта слива,
це – брудненький квачик,
це – м’якенький м’ячик,
це – як вовни жменька,
це – кривеньке,
це – сніжок побіг…
Скільки ж їх усіх?
***
Бiля двору – дві Федори,
біля ґанку – дві Тетянки,
а на лузі – дві Ганнусі,
біля річки – дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.
Під дубочком – їжачок,
На дубочку – павучок.
Біля заростів лози –
Козенятко й дві кози.
Поспішають до ріки
Два горласті гусаки.
А ще п’ять качок під в’язом…
Полічи-но всіх їх разом.
***
Раз, два, три, чотири, п’ять —
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать:
Раз, два, три, чотири, п’ять…
. . . . . . .
***
Раз, два — дерева,
Три, чотири — вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — Це сунички
Підвели червоні личка.
Вісім вишеньок дозріли,
Дві – ледь-ледь почервоніли,
Стала сойка щебетати,
Взялась вишні рахувати –
Полічити всі не може,
Ну, а ти їй допоможеш?
***
Троє сірих баранців
Шили братикам штанці,
Двоє всілись біля мами,
У білесеньких панамах.
Троє клопіт добрий мали –
З татом у футбол гуляли.
Порахуй-но за хвилину
Всю баранячу родину.
. . . . .
***
Раз, два, три, чотири, п’ять –
До п’яти ще два додать,
То ж відомо це усім –
Разом вийде число сім!
Три гриби на товстих ніжках
Виросли біля доріжки,
Поряд них – ще три грибочки
Одягли нові сорочки.
Пощастило рудій білці:
Сушить шість грибів на гілці.
***
Сім пухнастих кошеняток
Вийшли в поле пострибати,
Троє, причаївшись нишком,
Хочуть упіймати мишку.
А найменше кошенятко
По доріжці біжить з татком.
Скільки кошенят лишилось,
Що ми їх не полічили?
. . . . .. . . .
***
Кілька яблучок червоних
Принесла в гніздо ворона.
Два дала вороненяті,
Два великих – його тату,
А чотири – заховала.
Ви, мабуть, порахували,
Скільки яблук вона мала?
Десять, дев’ять,
Вісім, сім –
Замовкає в небі грім.
Линуть хмари де-не-де.
Далі цифра шість іде.
В лузі скошена трава –
П’ять, чотири, три і два.
Після двійки – одиниця.
От і йди тепер жмуриться!
***
Раз і два. Раз і два.
В нас лічилка – лісова!
В лісі – дерево дуплисте,
А в дуплі живе сова,
Що жовтаві очі має,
Спить – удень. Вночі – літає.
Добрий сон, сові приснись!
Я – ховаюсь! Ти – жмурись!
(Г. Чубай)
