Рюноске Акутаґа́ва: біографія та твори
Рюноске Акутаґа́ва (1 березня 1892 — 24 липня 1927) — японський поет, письменник-романіст, журналіст. Його творчість припадає на два важливі періоди японської історії: починав свою творчість у період Мейдзі, який тривав до 1912 та для якого притаманна модернізація та вестернізація Японії, війнами з Китаєм та Росією та приєднанням Тайваню та Кореї. Натомість друга половина творчості Рюноске Акутаґа́ва припадаєна період Тайшьо, який тривав з 1912 по 1926, а це період Першої світової війни, поширення демократичних цінностей у Японії та боротьба з комунізмом, який називали “червоною чумою”.
Акутаґа́ва Рюноске народився у столиці Японії Токіо 1 березня 1892 року у сім’ї торговця молоком. Втім своє прізвище успадкував від матері, яка походила з роду Акутаґа́ва. Оскільки у Японії тоді панував звичай, що якщо батькові більше 30 років, коли народжується дитина, то єпоганою прикметою для дитини, тому батьки назвали його підкинутим та віддали на виховання до маминої старшої сестри, яка не мала дітей. Згодом хлопця всиновувала сім’я дядька матері.
Твори Рюноске Акутаґава
Рюноске Акутаґа́ва був одним з кращих учнів муніципальної школи у Токіо, тож далі він вивчав англійську літературу в Першому коледжі, а потім у Токійському університеті. Однак навчання для нього виявилось нудним заняттям, тож він часто їх прогулював, натомість разом з друзями видавав аматорський журнал “Течія нових думок”, який друкував твори неореалізму — літературна течія, яка розвинулась з класичного реалізму.
Свою трудову діяльність розпочав 1916 року на посаді вчителя англійської мови у Військово-морській школі. Згодом цей період стане основою для новел, які присвячені вчителю Ясукіті — непутящому, однак чесному чоловікові, який постійно потрапляв у різноманітні веселі історії. При цьому новелу Акутаґа́ву “Ніс” схвалив письменник Нацуме Сосекі, що дозволило молодому Рюноске стрімко стартувати у літературі.
Для його оповідань притаманний саркастичний стиль, він описував марному життя та егоїзм. 1925 року він написав автобіографіяний роман “Півжиття Дайдодзі Сінсуке”. Хоче Рюноске Акутаґа́ва цікавився пролетарською літературою, однак не поділяв лівацького радикалізму. Зокрема пробеми моралі, релігії, місця мистецтва у житті висвітлені у збірках “Расьомон”, “Тютюн і диявол” (обидві 1917) та “Ляльковод” (1919). Далі він стає критиком мілітаризму та тодішнього суспільсьва, що помітно у його книгах “Генерал” (1922) та “Момотаро” (1924).
1927 року вийшла його повість “Каппа” (в українському варіанті “У країні водяників”) та “Хаґурума” та “Життя ідіота” 24 липня 1927 року письменник прийняв смертельну дозу ліків внаслідок чого загинув.
