Лі Бо: біографія та твори
Лі Бо (також Лі Тай-Бо) (701-762 рр.) — китайський поет, який жив та писав у період династії Тан. Лі Бо а також його товариш поет Ду Фу визнані як найвидатніші китайські поети, а вдячні нащадки назвали його “безсмертним поетом”. Його творчість мала визначальний вплив на подальший розвиток не лише китайської поезії, а літератури всієї Східної Азії, зокрема, Японії, Кореї та В’єтнаму. Загалом правління династії Тан називають “золотим віком” Китаю, адже до цього періоду належить чимало здобутків культури, твори чимало видатних поетів.
На жаль у нас немає точниих відомостей про походження Лі Бо, оскілки майже немає даних про його батька. Зокрема у деяких літописах йдеться про те, що він був військовим начальником у місті Женьчен, однак китаєзнавцям вдалось встановити, що йдеться про дядька Лі Бо. Сам поет у віршах батька згадує лише раз, описуючи його зовнішність — високий, статниий, білобровий. Інші дослідники вважають, що він був купцем чи, можливо, поміщиком. У будь-якому разі він був заможною людиною та передав своєму синові Лі Бо у спадщину свій маєток — саме це дозволило йому жити до старості самітником не турбуючись про гроші. На це вказує ймовірне ім’я батька Лі Ке, яке має два значення: прибулець, мандрівник, або ж купець, що привозить товар. Щодо матері, то тут інфомації взагалі обмаль, єдине, що відомо, це ймовірне походження з племені Цян. Також відомо, що принаймні до п’ятирічного віку (а можливо і більше) він прожив серед “варварів”, тобто за межами тодішнього Китаю, тобто володінь династії Тан, завдяки чому вивчив мови сусідніх племен.
Постать Лі Бо овита численними легендами, зокрема щодо його народження. За однією з них перед народженням сина його матері приснилась велика біла зірка, тому його назвали Тай Бай, у перекладі з китайської “велика білизна”. Є інша легенда, наче його матір’ю була зірка Тай Бай. Також є різні версії щодо дати народження Лі Бо — від 609 до 705, однак більшість дослідників схиляються до 701 року. Зокрема на цю дату вказує поет, який 750 року у вірші зазначив свій вік — 49 років, а вже 757 року зазначив, що йому 57 років.
Також точно невідомо де саме народився та жив Лі Бо, щодо цього тривають дискусії. Є декілька версії щодо місця його народження, однак Лі Бо називав себе цзіньлінцем (сучасний Нанкін — тепер це велике східнокитайське місто, яке також називають південної столицею). Також він часто їздив у Женьчен, жив у Янчжоу, і навіть мав там будинок, там жила його сім’я. А регіон Східне Лу (що у сучаснійпровінції Шаньдун) вважав своєю другою батьківщиною. Втім є екзотичні версії щодо місця народження Лі Бо, включно до Арабського халіфату та поблизу міста Токмок у сучасній Киргизії. Що цікаво — аналіз деяких творів Лі Бо дає підстави вважати, що він принаймні бачив цю місцевість, оскільки в творах згадується топоніміка, пов’язана з озером Іссик-Куль у Киргизії.
Коли хлопцю виповнилось 5 років, він з батьками переїхав у Цзян’ю (тепер провінція Сичуань). Оскільки сім’я була заможною, однак її соціальний статус був низьким черезннезрозуміле походження, тож початкову освіту Лі Бо отримав вдома, а вчителем став батько. У семирічному віці був знайомий з канонами конфуціанства, водночас під впливом батька цікавився даосизмом. У 10-річному віці вивчив основні напрямки тогочасної китайської філософії. Лі Бо надзвичайно тягнувся до знань, дізнавшись про велику бібліотеку, яка розташована у сусідньому повіті вирушив туди і прочитав всі сувої, що зберігались там. Він навіть найняв двох юнаків, які збудували йому невелику солом’яну хатину, яка слугувала йому за читальний зал, захищаючи від дощів. Також у 15 років почав вчитись володіти зброєю, вивчив “танець з мечем”. Його приваблювалолицарство, а його сім’я була заможною, тож могла собі дозвлити забезпечити юнака рицарськими обладунками. Однак рицарем він так і не став, хоча на все життя зберіг прихильність до цього стану.
Також існує версія, що деякий час Лі Бо працював дрібним чиновником, однак вона є сумнівною, оскільки тоді хлопцеві було 14 років, а його сім’я була забезпеченою і потреби йти на службу у нього не було. Більш ймовірною є версія, що у 15-річному віці він пішов у віддалений монастир, а потім продовжив свою мандрівку віддаленими від батьківщини краями. Втім у молодого поета був мотив піти у віддалений монастир та мандри — ті краї відвідував імператор Сюань-цзун, тож зустрівши його можна було відразу потрапити у найближче оточення імператора та розпочати кар’єру у столиці.
Твори Лі Бо
Вже у 15 років Лі Бо почав займатись літературою, першим його твором стало “Наслідування “Оді про ненависть” поета V століття Цзян Яня. Протягом 10 років життя у монастирі Лі Бо написав сто поетичних та прозових творів, однак більшість з них, на жаль, втрачено.
720 року Лі Бо вирушив до столиці країни Шу — міста Ченду (тепер провінція Сичуань) де познайомився з принцесою Юйчжень, дочкою імператора Жуй-цзуна. Поет не раз зустрічався з принцесою і навітьпрсвятив їй кілька віршів. Також у цьому місті Лі Бо знайшов для себепокровителя, яким став вельможа Су Тін.
Протягом 724-725 року тривали мандрівки Лі Бо, аж поки не полишив Шу — більше він ніколи не повертався на батьківщину. Того ж року почав писати свій поетичний цикл “Дух старовини” до якого явійде 59 віршів. 727 року почалась його “хмільна подорож в Аньлу”. Також його познайомили з дівчиною із знатного роду Аньлу, однак ім’я її до нас не дійшло. Дівчина мала добру освіту і тонке відчуття слова, часто виступала першим редактором віршів свого чоловіка Лі Бо. 728 року у них народилась донька Пін’яо, а невдовзі з’явився син. Лі Бо дуже любив своїх дітей, про них він згадував у 14 віршах. 730-732 року відбувається його подорож на Осінню плесо (сучасна провінція Аньхой), також 731 року вперше відвідує Танську столицю Чан’ань, де хотів отримати аудієнціюімператора, щоб отримати посаду його радника. Однак зустріч так і не відбулась, такомість він розпочав цикл віршів “Важкі шляхи мандрівника”, де висловив впевненість, що йому вдасться подолати перешкоди на шляху до Сонця, тобто імператора.
737 року з сім’єю оселився у місті Яньчжоу, поруч з меморіалом Конфуція. Однак подорож негативно вплинула на його дружину — вона померла під час пологів. Лі Бо важко переживав свою самотність. 735 року приєднався до поетичної співдружності “Шість мудреців бамбукового струмка”, а 743 увійшов до іншої поетичної співдружності “Вісім безсмертних винної чаші”. 742 року Лі Бо нарешті викликали до двору імператора, де був прийнятий на найвищому рівні. І хоча імператор його ввів до Академії Ханьлінь, надав один з найвищих рангів, Ді Бо так і не витримав палацових інтриг. 744 року Лі Бо попросив імператора про відставку. Також у 744 році познайомився з Ду Фу, іншим великим китайським поетом, з яким товариишував вже до своєї смерті, хоча Ду Фу був суттєво молодшим. Також у монастирі Пурпурової Межі пройшов обряд “входження в Дао”, ставши таким чином ченцем з правом проживати поза монастирем.
752 року Лі Бо написав “Пісню про північний вітер” у якій попередив Чан’ань, тобто імперську столицю про підготовку заколоту. Він навіть вирушив у столицю, щоб особисто попередити про це імператора, однак його не прийняли навіть сановники. Заколот справді відбувся 756 року, Лі Бо був змушений терміново вивезти свою сім’ю, однак принц Юн-ван, який вчинив опір заколотникам викликав поета у свою ставку. Принц програв, а самого Лі Бо оголосили у розшук, його ув’язнили та присудили до страти, однак друзі домоглися її заміни на трирічне заслання. 759 року імператор видав указ про його амністію. 762 року відбувається новий заколот генералів, Лі Бо долучається до урядової ставки, однак не витримує напруги. 773 року, як припускають, Лі Бо захворів на запалення легень. За легендою Лі Бо втопився у річці намагаючись дістати місяцб із річки та вознісся на міфічному кіта на небеса. Спочатку Лі Бо поховали на горі Цайшізі (суч. Мааньшань), а на початку ІХ століття його прах перенесли на Зелену гору.
