Твори та скорочена біографія Цвєтаєвої Марини Іванівни
Цвєтаєва Матина Іванівна, 8 жовтня (26 вересня за старим стилем) 1892 — 31 серпня 1941. Російська поетеса, прозаїк, перекладачка.
Марина Цвєтаєва народилась 8 жовтня у Москві. Її батьки були людьми творчих професій — батько Іван Цвєтаєв мистецтвознавцем та засновником Московського музею образотворчого мистецтва, мати Марія Мейн піаністкою, що походила з польсько-німецької родини. Також мала молодшу сестру Анастасію, в майбутньому теж письменницю а також брата Андрія та ще одну сестру Валерію. Влітку сім’я Цвєтаєвих виїжджала в Калузьку губернію, де жила в околицях міста Таруси. Оскільки мати хворіла на туберкульоз, то вони були вимушені виїжджати в Італію, Швейцарію, Німеччину. Однак 1906 року мати померла і надалі вихованням дітей займався батько, який спонукав їх вчити європейські мови, знайомив з російською та зарубіжною літературами, мистецтвом.
Спочатку вона навчалась у приватній жіночій гімназії М.Т. Брюхоненко у Москві, згодом навчалась у пансіонах у Лозанні та Фрайбурзі. У 16 років поїхала на навчання у Сорбонну (Париж) де прослухала курс лекцій із старофранцузької літератури. Рано вийшла заміж – у 1911 році зустрілася з Сергієм Ефроном, а вже у 1912 році, тобто у віці 20 років вийшла за нього заміж. У подружжя було троє дітей: Аріадна, Ірина та Георгій.
. . . . . . .
Роки Громадянської війни у Росії стали дуже важким випробуванням для Марини Цвєтаєвої. У 1920 від голоду померда її 3-річна донька Ірина, яка перебувала у притулку. Її чоловік Сергій Ефрон служив у російській Добровольчій армії, що воювала на півдні, натомість Марина Цвєтаєва працювала з 1918 року в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей, згодом в Центральній колегії піклування про полонених і біженців та в театральному відділі Наркомосу. Її чоловік у 1921 році став студентом Карлового університету, жив у Празі. З травня по липень 1922 року Марина Цвєтаєва перебувала у вигнанні у Берліні, згодом переїхала до чоловіка у Чехію. Оскільки жити в Празі емігрантам було дорого, вони жили у навколишніх селах.
Вірші почала писати ще у шість років, причому одразу трьома мовами: російською, французькою та німецькою. Перша збірка “Вечірній альбом” вийшла 1910 року, коли Марині Цвєтаєвій було лише 18 років. Друга збірка “Чарівний ліхтар” вийшла у 1912 році, третя “З двох книг” у 1913 році. Марина Цвєтаєва симпатизувала білогвардійському руху, що позначилось на циклі віршів “Лебединий стан”, який був створений у 1917-1922 роках. Також у 1918 — 1920 рокахнаписала романтичні п’єси “Юрась”, “Цар-дівиця”, “На червоному коні”. Загалом у 1920-х роках вийшло у світ понад 10 її поетичних збірок та поетичних циклів, трагедія “Федра” (1928) та есеїстська проза. Марина Цвєтаєва авторка мемуарних портретів видатних російських письменників Максимілана Волошина, Андрія Бєлого, Осипа Мандельштама.
У 1925 році з чоловіком та сином Георгієм переїхали до Парижу. Саме тут у 1928 році вийшла книга “Після Росії”, яка стала останньою прижиттєвою збіркою поетеси. Однак її чоловік став прихильнииком повернення в Росію. 1932 року він подав заяву на отримання радянського паспорту і його в цей момент завербувало НКВД. 1937 року Сергій Ефрон перебрався в СССР, і спочатку здавалось, що у нього все йде добре. Хоча Марина Цвєтаєва не поділяла його радості, однак у липні 1939 року повернулась на батьківщину. Однак вже за два місяці арештували їх дочку, а ще через півтора і Сергія Ефрона. Для Мартина Цвєтаєвої почались проблеми. У 1940 році її звинуватили у формалізмі у поезії, що означало подальшу заборону друкуватись. 1941 року вона мусіла поїхати в евакуацію у місто Єлабуга, що на Волзі. 31 серпня 1941 року вона закінчила життя самогубством. У жовтні 1941 року її чоловіка Сергія Ефрона розстріляли комуністи, а син Георгій загинув у 1944 році на війні.
