Біографія Євгена Маланюка
Роки життя: 1897-1968.
Письменник, літературний критик, публіцист, культуролог-енциклопедист, сотник Армії УНР.
Коротка біографія Євгена Маланюка
Народився Євген Маланюк у селищі Новоархангельськ Херсонської губернії (тепер – Кіровоградська область). Там навчався у початковій школі.
Далі здобував освіту у Єлисаветградському земському реальному училищі. Навчання там у підготовчому класі він завершив із відмінними результатами і його звільнили від оплати. Навчався там 8 років і під час навчання почав писати вірші.
У 1915 році Євген Маланюк стає курсантом Першого Київського військового училища, яке закінчує в січні 1916 р.
Під час Першої світової війни воював на фронті. У 2017 році у зв’язку зі смертю батька отримав відпустку, цього ж року був демобілізований з російської армії й брав участь у створенні УНР.
Впродовж 2018 року працював у розпорядженні уповноваженого Центральної Ради у Луцьку, діловодом оперативного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, тимчасовим виконувачем обов’язки обер-старшини оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Української Держави та був старшиною для доручень помічника начальника Генерального штабу УНР.
У 1919 р. Євген Маланюк був ад’ютантом помічника начальника штабу Дієвої армії УНР, ад’ютантом начальника штабу Дієвої армії УНР та ад’ютантом командувача Дієвою армією УНР. З кінця грудня 1919 р. перебував у польському полоні у м. Рівне та таборі Ланцут.
У червні-липні 1920 р. – приділений до штабу 4-ї запасної бригади Армії УНР, у серпні-вересні 1920 р. перебував на лікуванні у шпиталі, з жовтня 1920 р. – старшина для доручень організаційного відділу штабу Армії УНР.
У жовтні 1920 р. Євген Маланюк разом з іншими інтернованими захисниками УНР потрапляє до таборів у Стшелкові та Шипіорні, а згодом у Каліші (Польща). Тут він багато пише, бере участь у виданні журналу “Веселка”, в якому й сам починає друкуватися.
Восени 1923 року виїхав до Чехословаччини, де вступив на гідротехнічне відділення інженерного факультету Української господарської академії в Подєбрадах, працював інженером-гідротехніком.
Деякий час Євген Маланюк входив до складу Ліги українських націоналістів (ЛУН), співпрацював з журналом цієї організації “Державна нація”. Брав участь у численних літературно-мистецьких вечорах.
У 1925 році вийшла перша збірка віршів Євгена Маланюка “Стилет і стилос”. Нею, як наступною книгою – “Гербарій” (Гамбург, 1926р.), автор ствердив свої позиції поета-націєтворця.
З 1929 р. Євген Маланюк жив у Польщі, у Варшаві.
У 1930-х роках письменник плідно співпрацював із львівським журналом “Літературно-науковий вісник”.
На варшавський період припадає видання таких книг: “Земля й залізо”, “Земна мадонна”, “Перстень Полікрата”, “Вибрані поезії”. Також Євген Маланюк активно працював тоді у публіцистичному напрямі та перекладав.
Євген Маланюк брав участь в обороні столиці Польщі від німецьких військ у 1939 році.
У червні 1949 року Маланюк переїжджає до США. Там з’являються друком його збірки “Влада”, “Поезії в одному томі”, “Остання весна”, “Серпень”. Окремим виданням вийшла поема “П’ята симфонія”.
У 1962 та 1966 роках Євген Маланюк упорядковує два томи своїх літературознавчих, культурологічних та історіософських статей, розвідок, есе, нарисів, які вийшли у видавництві “Гомін України” в Канаді.
Євген Маланюк помер 16 лютого 1968 року у Нью-Йорку. Похований на православному цвинтарі святого Андрія Сауф-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.
