Зразком поєднання інтимної та пейзажної лірики є вірш Дмитра Павличка “Я стужився, мила, за тобою”. Туга нещасливого кохання, що спонукає до творення краси, мистецтва – це провідний мотив вірша. Дмитро Павличко вміло виразив людське почуття любові та суму за коханою людиною в алегоричному образі дерев та природних мотивах.
. . . . .
“Я стужився, мила, за тобою…”
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.
Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
. . .
. . .
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
Читати твори Дмитра Павличка.
