Я стужився, мила, за тобою... Дмитро Павличко

Зразком поєднання інтимної та пейзажної лірики є вірш Дмитра Павличка "Я стужився, мила, за тобою". Туга нещасливого кохання, що спонукає до творення краси, мистецтва - це провідний мотив вірша. Дмитро Павличко вміло виразив людське почуття любові та суму за коханою людиною в алегоричному образі дерев та природних мотивах.

. . . . .

"Я стужився, мила, за тобою..."

Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.

Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.

Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.

. . .

. . .

Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.

Читати твори Дмитра Павличка.