Василь Стефаник. Біографія

Біографія Василя Семеновича Стефаника

Роки життя: (1871-1936 )

Читати твори Василя Стефаника...

Український письменник, громадський діяч, політик.

Коротка біографія Василя Стефаника

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 року в с.Русів Снятинського району на Івано-Франківщині в сім'ї заможного селянина.

Навчався у Русівській початковій школі, Снятинській міській школі, потім в польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі.

Василь Стефаник разом з Лесем Мартовичем та Марком Черемшиною створили таємне творче об'єднання "Покутська трійця". Через це Василя Стефаника було виключено з коломийської гімназії. Освіту здобувати письменник продовжив у Дрогобицькій гімназії. Під час навчання в Дрогобичі Стефаник став членом "Українсько-руської радикальної партії". Після закінчення Дрогобицької гімназії (1892) Стефаник вступив на медичний факультет Ягеллонського Університету в Кракові (1892). Та замість того, щов вивчати медицину,письменник поринає у літературне та громадське життя Кракова. У Кракові Василь Стефаник написав новели «Камінний хрест», «Вечірня година», «Дорога», «Палій». Університет Стефаник так і не закінчив.

Василь Стефаник як письменник намагався відійти від традиційної манери письма і шукав себе в різних стилях та формах. Та визнання Стефаник отримав лише після виходу своєї першої збірки новел, яка називається "Синя книжечка"; вийшла вона у 1899 році в Чернівцях.

У 1900 р. вийшла друга збірка Стефаника — «Камінний хрест», яка також отримала схвальні відгуки та захоплення манерою письма письменника.

У 1901 році вийшла третя збірка новел Стефаника — «Дорога», яка стала новим етапом в розвитку художніх принципів Василя Стефаника.

У 1905 році виходить четверта збірка письменника — «Моє слово». Тут вперше надрукована новела «Суд», яка закінчує перший період творчості Стефаника.

Другий період творчості Василя Стефаника не такий плідний як перший, але здобутків було чимало. Розпочинає новий етап творчості новела «Діточа пригода», написана восени 1916 року. 1916 року Стефаник пише новелу «Марія», яку присвячує пам'яті Франка. Опісля письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду («Діточа пригода» і «Марія») склали п'яту збірку — «Вона — земля», видану у 1926 р.

У 1927 — 1933 рр. Стефаник опублікував ще понад десять новел. В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як «Нитка», «Браття», «Серце», «Вовчиця», «Слава йсу», «Людмила», «Каменярі».

Василь Стефаник був одружений. Дружину звали Ольгою. У них було троє синів. З 1910 року Стефаник зі сім'єю проживають у рідному селі письменника. Через 4 роки дружина Стефаника помирає і він залишається з дітьми.

У березні 1915 року Стефаника було безпідставно заарештовано, але завдяки клопотанням Марка Черемшини невдовзі звільнено. Якийсь час Стефаник жив у Відні.

Останні роки життя письменник тяжко хворів. 7 грудня 1936 року помер, похований у рідному селі.

Читати твори Василя Стефаника...