Біографія Миколи Хвильового
Роки життя: 1893-1933
Прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників української післяреволюційної прози.
Коротка біографія Миколи Хвильового
Народився Микола Хвильовий (справжнє ім’я – Микола Фітільов) в селищі Тростянець на Харківщині (сьогодні – райцентр Сумської області) у родині вчителів.
Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати. Навчання продовжив в Охтирській чоловічій гімназії, але покинув її через участь у так званому “українському революційному гуртку”. Згодом вступив на навчання у Богодухівську гімназію, але звідти його виключили за зв’язки з соціалістами під час революційних заворушень.
У підліткові роки підпрацьовував на різних роботах, зокрема слюсарем у ремісничій школі, у канцелярії волосної управи села Рублівки, брав участь у роботі місцевої “Просвіти”.
Від 1916 року Микола Хвильовий був учасником Першої світової війни.
У квітні 1919 року вступив до КП(б)У.
На початку 1921 року переїхав у Харків. Там Микола Хвильовий працював слюсарем на заводі. Того ж року почав друкуватися в газетах, журналах та альманахах. Активно заявив про себе, як один із організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій.
У 1920-ті роки підтримував і впроваджував у життя політику “українізації”, виступав проти русифікаційного і “просвітянського” векторів розвитку української радянської культури.
Наприкінці 1925 року Микола Хвильовий опублікував книгу памфлетів “Камо грядеши?”, а у 1926 році – “Думки проти течії”. Також у 1926-му році в газеті “Культура і побут”, у додатку до газети “Вісті ВУЦВК”, надрукував наступну серію памфлетів “Апологети писаризму”. Певним продовженням цих памфлетів стала стаття “Україна чи Малоросія?”.
У грудні 1927 р. – березні 1928 р. Микола Хвильовий перебував у Берліні та Відні на лікуванні. Там він активно вивчав досягнення європейської культури, популяризував українську літературу за кордоном.
У січні 1928 року, перед поверненням до України, у листі до газети “Комуніст” Микола Хвильовий засудив своє гасло “Геть від Москви!”, однак після повернення продовжував втілювати попередню ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створених ним журналах “Літературний ярмарок” та “Пролітфронт”. Коли обдва журнали закрили, Микола Хвильовий пробував писати, дотримуючись “партійної лінії”, однак його практично повністю ізолювали від літературного життя
Помер Микола Хвильовий 13 травня 1933 року в Харкові, покінчивши життя самогубством. Його смерть стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920–1930-х років. Піти з життя М. Хвильовий вирішив на знак протесту проти початку масових репресій проти української творчої інтелігенції, після арешту свого друга письменника Михайла Ялового. Твори та ім’я Миколи Хвильового були забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
Читати твори Миколи Хвильового.
