Біографія Павла Тичини
Роки життя: 1891-1967
Поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.
Коротка біографія Павла Тичини
Народився Павло Тичина у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Спочатку навчався у земській початковій школі, потім – у 1900-1907 рр. – у Чернігівському духовному училищі.
У 1907-1913 рр — був семінаристом Чернігівської духовної семінарії. У старших класах семінарії він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука, який також увів Павла Тичину в коло чернігівської інтелігенції. У семінарії Тичина подружився з Григорієм Верьовкою, майбутнім поетом Василем Елланським (відомий як Василь Еллан-Блакитний), Аркадієм Казкою та іншими відомими пізніше діячами української культури.
У 1912 році в першому номері журналу “Літературно-наукового вістника” уперше надруковано твір Павла Тичини – вірш “Ви знаєте, як липа шелестить”.
У 1913 році опублікував три оповідання – “Спокуса”, “Богословіє” та “На ріках вавілонських”.
У 1913-1917 рр. навчався у Київському комерційному інституті, тоді ж працював у газеті “Рада”, впродовж 1913-1914 рр. – у редакції ліберального україномовного журналу “Світло”, а після його закриття – у Чернігівському статистичному бюро.
Згодом Тичина працював завідувачем відділу хроніки газети “Нова Рада” (1917р.) і відділу поезії журналу “Літературно-науковий вістник” (1918-1919рр.), головою української секції Всеукраїнського видавництва (1919р.), завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УСРР (1920р.).
Першою своєю книгою поезій “Сонячні кларнети”, яка вийшла у 1919 році, павло Тичина створив власний поетичний стиль, який отримав назву – “кларнетизм”. Це світоглядна естетична концепція Тичини, яку виражають різні поетичні засоби, зокрема, асонанс, алітерація, епітети, метафори.
Після Жовтневого перевороту павло Тичина намагався зберігати позицію незалежного поета. Тоді він видає такі збірки як “Замість сонетів і октав”, “В космічному оркестрі” і починає твір — поему-симфонію “Сковорода”.
У 1923 році Тичина створив поему “Прометей”, де одним із перших у світовій літературі розкрив тему тоталітарного суспільства. У цьому ж році переїздить до Харкова, входить до літературної організації “Гарт”, а у 1927 р. – до ВАПЛІТЕ. У Харкові в цей час він працював в журналі “Червоний шлях”, багато пише, вивчає вірменську, грузинську і тюркську мови, стає діячем заснованої в тодішній українській столиці Асоціації сходознавства. На твори, писані Тичиною на замовлення комуністичної партії, у 1928 році відгукнувся Олександр Олесь віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…».
У 1934 році Павло Тичина переїжджає з Харкова до Києва, а в липні 1941 року його з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР евакуювали до Уфи. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка. Одразу по прибуттю письменник попросив закріпити за ним вчителя башкирської мови, якою швидко оволодів і міг читати твори в оригіналі. У 1943 році Павла Тичину призначили Народним Комісаром освіти УРСР і він виїхав з Уфи.
Партійна “витриманість” збірок Тичини ще більше посилилась у воєнний пеіріод. Пізніше він не повірив у хрущовську десталінізацію і, лишившись далі на позиціях сталінізму, не відгукнувся на літературне відродження 1950-х — початку 1960-х років, навіть виступив з осудом шістдесятників.
Помер Павло Тичина у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Читати твори Павла Тичини.
