Олег Ольжич. Біографія

Біографія Олега Ольжича

Роки життя: 1907-1944

Український поет, політичний діяч, археолог.

Коротка біографія Олега Ольжича

Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Кандиба) народився у Житомирі. Його батько - Олександр Кандиба - відомий поет і письменник під псевдонімом Олександр Олесь).

У 1919-1922 рр. Олег Ольжич здобував середню освіту в трудовій школі, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, але закінчити середнє навчання зміг у Празі, оскільки наприкінці 1922 року разом із матір'ю виїхав у Берлін, де нарешті зустрівся з батьком, який у лютому 1919 року був змушений поспіхом емігрувати до Австрії. У 1923 р. родина переїхала до Праги.

Олег Кандиба поступив на платні річні матуральні курси Українського Громадського Комітету в Празі, які закінчив 11 грудня 1924 з відзнакою. Це надавало йому можливість записатись вільним слухачем на безкоштовній основі у будь-який вищий навчальний заклад.

Олег Ольжич став слухачем літературно-історичного відділу Українського високого педагогічного інституту імені Драгоманова в Празі. Одночасно записався також на лекції в Український вільний університет та вільним слухачем філософського факультету Карлового університету в Празі. Влітку 1926 року, склавши додаткові іспити з латині, став звичайним студентом університету.

У 1929 році Олег Кандиба став членом Організації Українських Націоналістів, виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН і особисто Євгена Коновальця.

Восени 1930 року Олег Ольжич захистив дисертацію доктора філософії. З того часу і до травня 1932 року був асистентом кафедри археології УВУ. Працював у археологічному відділі Національного музею Чехословаччини.

Навесні 1932 року виступив з двома доповідями про українську мальовану кераміку на підсекції археології та історії мистецтв II Українського наукового з'їзду.

У 1937 році очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів.

У 1938 році за завданням Проводу ОУН у складі делегації Олег Кандиба виїздив до США, щоб організувати Український науковий інститут в Америці, але цього зробити не вдалося.

З початку 1930-х років Олег Ольжич заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював з львівськими періодичними виданнями, зокрема, "Літературно-науковим вісником", "Вісником", "Обрієм", а також друкувався у празьких вданнях "Студентський вісник" і "Пробоєм".

Наприкінці 1930-х років редагував часопис "Самостійна думка", перетворивши його на орган Проводу українських націоналістів.

Олег Ольжич впродовж 1939-1941 років очолював Революційний Трибунал ОУН.

На початку радянсько-німецької війни 1941-1945 років переїхав до Києва. У жовтні 1941 року став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.

З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів О. Ольжич переїхав до Львова. Тут 25 травня 1944 року його заарештувало гестапо. Ольжича ув'язнили у "бараці" Целленбау - окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Під час чергового допиту в ніч проти 10 червня 1944 року Олега Ольжича закатували.