Байка Леоніда Глібова “Купець та Миші” розповідає про купця, який побудував комору для зберігання свого товару. Знаючи про проблеми з мишами, він напустив котів, щоб охороняти комору. Коти впоралися з мишами, але серед них з’явився злодій, який почав красти товар. Купець, не розібравшись у ситуації, вирішив покарати всіх котів, і вони втекли. Після цього миші повернулися і почали ще більше шкодити товару. Байка закінчується мораллю про те, що не варто карати всіх за вчинки одного і важливість розуміння справжньої причини проблем.
“Купець та Миші”
Один купець хороший дворик мав.
Щоб де було свій крам складати
Та всякую бакалію ховати,
Він у дворі комору збудував.
Купує мій купець, купує та складає;
Всього багато накупив, —
Усяк хазяїн добре знає,
Що іноді мишва проклята виробляє;
Купець се знав та й напустив
Десятка півтора котів.
Коти засіли за мішками;
Мишва притихла; все як слід,
Бо де не виглянь, — всюди кіт.
Гаразд управились з мишами,
Так друге лихо завелось:
Знайшовся злодій між котами;
Мишей не чуть, а краде хтось.
Дознавсь купець, що пахне не мишами,
Не розпитавсь та й став кричать:
“Е, треба ж їм гаразд всім прочуханки дать!”
Почувши се, коти не довго ждали,
Взяли та й повтікали.
Пронюхала мишва, що вже нема котів,
Та швидше до мішків —
І почала хазяйнувати, —
Не стільки їсти, як псувати.
Напорала мишва купцеві баришів,
Аж плаче він біля своїх мішків.
Дурний купець, та й годі!
А нащо ж всіх порозганяв,
Коли один злодюга крав?
Як не піймав, то й не кажи, що злодій.
(1859)
Читати твори Леоніда Глібова
