Байка Леоніда Глібова “Лисиця і Ховрах” розповідає про Лисицю, яка бідкається Ховрахові, що її звинувачують у взятті хабарів під час того, як служила суддею у курей. Лисиця заперечує ці звинувачення, стверджуючи, що ніколи не брала хабарів і завжди була чесною. Проте Ховрах вказує на те, що часто бачив на її носі пір’я, що свідчить про протилежне. Байка закінчується мораллю про те, що іноді люди можуть приховувати свої неправдиві вчинки, але правда завжди виявляється.
“Лисиця і Ховрах”
Куди се ти, кумасенько, біжиш?
Даєш, неначе з ляку, драла,—
Гука Ховрах,— ні на що не глядиш,
Мене б то й не пізнала!
— Ох, голубе! — Лисиця застогнала,—
Бодай би вже й не жить,
Як отаке терпіть!
— Що ж там таке? Яка причина? —
Ховрах допитує куму.
А та йому: -—
Напасть мені! Лиха година!
Як кумові свому,
Скажу тобі усе по дружбі:
Оце я, бач, була на службі…
Наставили мене суддею до курей.
Я їх кохала, як дітей;
Всьому порядок подавала;
І не доїм, і не досплю:
Усе було труджусь, роблю —
Аж з тіла спала.
Всі добрість бачили мою,
Бо всі жили, мов у раю,
Ні з кого по сей день не брала я й пір’їнки
А що ж за те кумі твоїй?
З очей прогнали!! Боже мій!
За що, про що і за які вчинки?
От, справді, світ тепер який бридкий!..
А все се лихо брехні діють.
Як здумаю — печінки тліють!
На мене хтось-то набрехав
(Бодай би той добра не знав!),
Що я хабарики лупила…
А щоб я, куме, хліб так їла,
Коли хоч шаг з кого взяла,
Коли хоч раз душею покривила!
Скажи, чи я ж коли така була,
Щоб сії капості робила?
— А що ж, кумасенько моя,—
Ховрах мовляє так Лисиці,—
Був гріх,— частенько бачив я
У тебе пір’ячко на пиці…
Бува, у службі чоловік
Все стогне, каже: жити важко!
Неначе доживає вік
Або останній руб навсправжки.
І віру ймеш йому під час,
Бо знаєш або й чув не раз,
Що жінку він узяв без віна
І сам, сердега, сиротина.
А потім бачиш — той бідняк —
Хто його зна, коли і як —
Землі накупить, хазяйнує:
А далі так собі панує,
Що на!.. У суд не йти брехать,
А як утерпіть, не сказать,
Як той Ховрах мовляв Лисиці,
Що видко пір’ячко на пиці?..
(1853)
Читати твори Леоніда Глібова
