Байка Леоніда Глібова “Фіалка і Бур’ян” розповідає про Фіалку, яка росла в оточенні Бур’яну. Бур’ян хизувався таким сусідством. Барвінок же поспівчував Фіалці, сказавши, що рости серед бур’яну — це недобре. Зрештою хазяїн саду взяв косу і скосив увесь бур’ян, а разом з ним і Фіалку.
Байка закінчується мораллю, що погане товариство може зіпсувати добру людину. Байка вчить, що оточення має велике значення і може вплинути на нашу долю, а також підкреслює важливість вибирати правильне товариство.
“Фіалка і Бур’ян”
Веселая весна була;
Зазеленів вишневенький садочок;
Пахучая Фіалка розцвіла
І звеселила свій куточок.
Де взявсь Бур’ян, насіявся кругом
І квітку бідную понівечив він дуже:
Не та краса, і пахне бур’яном;
А Бур’яну про те й байдуже,
Ще й хвастать заходивсь,
Барвінкові хваливсь:
— А що, Барвіночку хрещатий,
Яка краса у нас цвіте! —
Барвінок так сказав на те:
— Цвісти між бур’яном — бодай би не діждати!
На ввесь садок одна, та не людна;
Дала красу веселая весна,
Та не дала їй долі. —
Прийшов Хазяїн, поглядів, —
Давно в садочку був, загаявся у полі, —
Розсердився і косу ухопив…
Черк-черк — і ввесь Бур’ян зваливсь,
І в Бур’яні Фіалка полягла…
На безталанную Барвінок подививсь
І жалібно промовив: “Одцвіла!”
У мене Правда гостювала
І баєчку подарувала,
Щоб передав я всім,
Найбільше молодим:
Погане панібратство шкодить
І доброго нінащо зводить.
(1891)
Читати твори Леоніда Глібова
