Богдан Лепкий. Біографія

Біографія Богдана Лепкого

Роки життя: 1872-1941

Поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник.

Коротка біографія Богдана Лепкого

Богдан Лепкий народився в селі Кривеньке (сьогодні - Чортківський район Тернопільської області). Із 1878 року мешкав у Бережанах. Основи шкільної науки Богдану Лепкому викладав домашній учитель.

З 1878 р. почав навчання відразу з другого класу у звичайній школі з польською мовою навчання у Бережанах. Після її закінчення, у 1883 р., вступив до Бережанської класичної гімназії - тут почав займатися літературною діяльністю. Співав у гімназійному українському хорі, у хорі "Боян". Брав участь у концертах, декламував вірші, читав уривки з прозових творів, вивчав малярство.

У 1891 р. закінчив гімназію і вступив до Віденської Академії мистецтв. Через три місяці перейшов на філософський факультет Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури. Тут заприятелював з художником Миколою Івасюком.

З 1895 р. почав працювати вчителем української, польської та німецької мов і літератур, історії та географії в Бережанській гімназії. Водночас інтенсивно займався громадською працею: започатковував читальні "Просвіти", бібліотеки і позичкові каси, виголошував реферати та промови на святкових академіях. Цього ж року у газеті "Діло" надрукували перше оповідання Богдана Лепкого "Шумка", чотири поезії в прозі "На палеті", оповідання "В лісі" та "Дивак", а також поезії "В світ за очі", "Ідилія" та "Сонет".

У 1899 році Богдана Лепкого запросили викладати українську мову та літературу у Ягеллонському університеті Кракова.

Богдан Лепкий є активним учасником та одним із засновників "Слов'янського Клубу", який у Кракові видавав часопис "Świat Słowiański". У ньому письменник упорядковував постійні рубрики "Руська хроніка" і "Огляд руської преси". У 1907 р. припинив співпрацю з виданням через політичні незгоди з редакцією.

Співпрацював з товариством "Рідна Школа" щодо видання дитячої літератури, підручників та читанок.

На початку Першої світової війни сім'я Лепких переїхала з Кракова до українських карпат, згодом Богдан Лепкий виїхав до Відня. Восени 1915 р. його мобілізували до австрійського війська. Його відправили у Німеччину для освітньо-культурної роботи серед українців-військовополоненних царської армії.

У 1919 р. працював в Українській Військово-Санітарній Місії, яка готувала військовополонених до від'їзду додому.

У січні 1921 р. Б. Лепкий переїхав до Берліна. Тут очолював Український Допомоговий Комітет, Комітет Опіки над Утікачами та Товариство охорони могил.

У 1938 р. Богдана Лепкого обрали сенатором польського сейму, де він представляв українців Галичини.

Під час Другої світової війни німецькі окупанти закрили Ягеллонський університет, Богдан Лепкий залишився без роботи. Заради прожиття дописував до українських журналів, газети "Краківські Вісті" та перекладав.

Загалом творча спадщина Богдана Лепкого становить понад 80 власних книг, у тому числі цикл романів "Мазепа", повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки, статті літературного та мистецького спрямування, опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках. Також він є упорядником і видавцем 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.

Письменник помер 21 липня у Кракові, де і похований.