Байка “Торбина” Леоніда Глібова розповідає про торбину, яка спочатку лежала забута та непотрібна в кутку, де зберігалися різні речі. Одного разу хазяїн наповнив її червінцями, і торбина опинилася в гарній скрині. Вона стала предметом поваги та захоплення серед людей, які раніше не звертали на неї уваги.
Мораль байки полягає в тому, що суспільство часто оцінює людей за їхнім матеріальним станом, а не за внутрішніми якостями. Коли торбина була повна грошей, її шанували і вважали за честь мати з нею справу. Але коли вона спорожніла, до неї знову ставилися як до нічого не вартого предмета. Таким чином, байка критикує поверхове ставлення до багатства та показує, що справжня цінність людини не визначається її багатством.
“Торбина”
У темному кутку, де рогачі стояли,
Де віник ставили та трісочки складали,
Лежать Торбині довелось.
Давно її покинув хтось.
Лежить порожняя Торбина,
Неначе драная ряднина;
її і в руки не беруть,
А іноді і сміттям приметуть.
Долежалась-таки Торбина —
Настала й їй щасливая година:
Хазяїн взяв,
Повнісіньку червінцями й напхав.
Неначе пані на перині,
Лежить Торбина в гарній скрині!
І по селу, й по хуторах,
І по купцях, і по панах —
Пішла про неї слава всюди:
її шанують хитрі люди,
На неї дивиться усяк
Так весело та ласо так,
Як циганча на добре сало.
Та й що ж? Сього Торбині мало:
Розчванилась вона,
Глузує над людьми, базіка,
Вибріхує таке, що на,
Неначе пані превелика!
А люди слухають, мовчать,
Бо хороше червінчики бряжчать.
А як Торбинка спорожнилась —
Де в біса й слава тая ділась:
Без грошей Торба — чортзна-що!
Велике діло, братця, гроші!
З грошима й дурні прехороші!
Є в дурня гроші — він і пан;
Є в його дорогий жупан —
І розум є; всі поважають,
На покуті усі саджають;
Той йому сват,
Той йому брат;
Його в бояри, в куми просять
І першу чарочку підносять.
Сказать би дурням тим,
Що як капшук у них прорветься —
Розійдеться їх слава, як той дим,
І панство пишнєє минеться!
(1859)
Читати твори Леоніда Глібова
