Байка “Тінь і Хлопчик” Леоніда Глібова розповідає про хлопчика, який намагався впіймати свою тінь. Він щодуху біг за нею, але кожного разу тінь утікала від нього. Хлопчик старався все сильніше та сильніше, але безрезультатно. Зрештою він повернув назад. Зауваживши, що тепер тінь рухається за ним, він став тікати від неї, але ніяк не міг відірватись.
Мораль цієї байки полягає в тому, що щастя часто приходить до тих, хто не шукає його насильно. Як тінь, яка втікає від того, хто намагається її зловити, так і щастя не можна зловити, якщо за ним гнатися. Воно приходить саме до тих, хто живе своїм життям і не зациклюється на його пошуках.
“Тінь і Хлопчик”
Раз на лужку проворний Хлопчик грався,
Побачив Тінь свою і засміявся;
“От зараз, — каже, — я її вловлю,
На шапку наступлю,
Незчується і не вгадає…”
І, як метелик, Хлопчик полетів,
А Тінь попереду, неначе утікає,
Щоб не вловив.
Женеться Хлопчик дужче, прудче,
А Тінь ще лучче, —
Ніяк не дожене,
Бо, сказано, мале — дурне.
Біг Хлопчик, біг, удовольнився,
Далеко бігти не схотів,
І верть назад — як м’ячик покотився,
Задихався, почервонів.
Неначе пташка в клітці, б’ється
Маленьке серденько його…
Коли глядить — а Тінь за ним женеться,
Мов ловить дратуна свого.
Знов Хлопчикові закортіло.
“Ні, — каже він, — мене не доженеш!
От я вернусь, на тебе кинусь сміло,
Тоді вже не втечеш!”
Плиг… плиг… і знов повітрилась робота,
Дуріє молода охота,
Ганяв, ганяв, —
І не піймав;
Розсердивсь він на ту дурницю
І покотився на травицю,
Оддихать трошки, переждать.
Тим часом сонечко за хмарку закотилось,
І Хлопчикові знов побігать захотілось,
І знов він став шукать,
Усюди розглядать,
Туди-сюди головку повертає,
Де ділась тінь — і не вгадає.
Як тая тінь, так щастя між людьми,
І бачили, і знаєм ми,
Біжить воно за тим, хто не шукає,
А той, хто хоче, не піймає.
(1892)
Читати твори Леоніда Глібова
