Байка Леоніда Глібова “Хмелина і Лопух” розповідає про Хмелину, яка спочатку обвивалася навколо сухого кілка в саду, але коли хазяїн саду вирішив замінити кілок на дубок, хмелина швидко переключила свою увагу на нову опору. Лопух, який спостерігав за цим, висміяв Хмелину за її непостійність і хитрість. Хмелина відповіла, що вона вибирає кращу опору для росту.
Мораль байки полягає в тому, що люди часто змінюють свої пріоритети та відданість в залежності від обставин, іноді забуваючи про свої попередні зобов’язання чи відносини. Глібов засуджує таку поведінку. Проте це є відображенням людської природи — адаптуватися до змін і шукати для себе краще, навіть якщо це означає відмову від минулого.
“Хмелина і Лопух”
У одному хорошому садочку,
Геть-геть аж у куточку,
Стирчав кілок між лопухом,
А по йому Хмелина повилася
І гарно так з ним обнялася,
Неначе дівчина з хорошим козаком.
— З тобою ми, коханий мій кілочку,
Зустрілися у добрий час,
Довіку житимеш у тихому садочку,
Нехай всі дивляться на нас, —
Зеленая Хмелина розмовляє
І на Лопух спесиво поглядає,
А той сміється у кутку,
Бо чув не раз брехню таку;
Хоч і Лопух, а, мабуть, знає,
Що здача козирів міняє.
Прийшов хазяїн, висмикнув кілок
І посадив дубок,
Нехай, мов, буде у садочку.
Хмелина пісеньку таку
Приспівує дубку:
— Здоров, козаченьку-дубочку,
Порадонько моя!
А як же ждала я!
Тепер зрадіє наш садочок… —
І повилася на дубочок.
Лопух не втерпів, обізвавсь:
— А що, Хмелинонько, уже не жаль кілочка?
Недавнечко у тебе красувавсь,
Тепер прилипла до дубочка…
— Хто б, хто гарчав,
А ти б мовчав, —
Одрізала йому Хмелина:
— Сухий кілок, як пень, стирчить,
А се ж таки жива дубина,
Росте і шелестить.
Так в світі хитрая людина
Усюди в’ється, як Хмелина,
Чи то кілок,
Чи то дубок,
Усе, мов, пригодиться,
Аби було на кого виться.
(1892)
Читати твори Леоніда Глібова
