Байка “Трандафиль і Свиня” Леоніда Глібова розповідає про свиню, яка проникла в садок і почала порпатися серед квітів. Вона натрапила на троянду, яка її поколола, і свиня образилася, вигукнувши, що така “погань” не повинна рости в садку.
Мораль байки в тому, що істина і краса часто не оцінюються тими, хто не може їх розпізнати або цінувати. Як троянда, яка коле свиню, так і правда може бути неприємною для тих, хто звик жити обманом.
“Трандафиль і Свиня”
Свиня пропхалась у садок;
Усюди треба їй, ледачій,
Усунуть свій зажерливий роток,
Бо сказано — Свиня і робить по-свинячи;
В багні куйовдилась, ще й на квітник прийшла
Між квітами пориться;
А посередині Трандафиль* там цвіла,
Хороша, повна — любо подивиться.
Свиня до неї тиць — і кинулась назад, —
Знайшла понура клад —
Обиду превелику:
Трандафиль поколола пику.
— Такую погань держать у садку, —
Промовила Свиня,— та ще й на квітнику!
Що з того, що пахтить, коли у пику коле? —
Похрюкала і побрела у поле.
Так ясна правда для брехні,
Як та Трандафиль для Свині,
І перекір, і закарлючка;
Хороший чоловік усім
І друг, і побратим,
Поганому ж — колючка.
(1892-1893)
*Трандафиль — троянда
Читати твори Леоніда Глібова
