Джонатан Свіфт: біографія та твори
Джонатан Свіфт (30 листопада 1667 — 19 жовтня 1745) — ірландський письменник-сатирик, найвідоміший твір “Мандри Гулівера”, церковний діяч, поет.
Хоча сам Джонатан Свіфт є ірландцем, однак його родовід має англійське походження, зокрема це випливає з написаного ним 1731 року “Автобіографічного моменту”, де він описує побдії до 1700 року, зокрема його дід мешкав у Кентерберрі, однак під час громадянської війни був вимушений переселитись до Ірландії де 30 листопада 1667 року у Дубліні народився Джонатан Свіфт. Підтвердження цього є і той факт, що сім’я, в якій він народився була вірною англіканської церкви. Батька письменника також звали Джонатан Свіфт, він працював чиновником у суді, однак сина так і не побачив — за кілька місяців до його народження помер, а сім’я потрапила у матеріальну скруту.
Невдовзі після народження хлопця мати покинула його і переїхала до Англії, тож вихованням маленького Джонатана Свіфта займався його дядько Ґодвін Свіфт, який працював адвокатом. Дядько дбав про свого вихованця тож Джонатан Свіфт навчався у найкращій дублінській школі Кілкенні Колледжі, а 1682 року вступив до Трініті-коледжу Дублінського університету. 1686 року Свіфт став бакалавром мистецтв. Однак продовжити навчання у магістратурі йому так і не вдалось через громадянську війну, яка тоді розпочалась в Ірландії (1688) — Свіфт був вимушений виїхати до Англії, де мешкав протягом 2 років — там він працював секретарем у відставного дипломата та есеїста Вільяма Темпла. Саме у його маєтку Джонатан Свіфт написав свої перші літературні твори, якими стали вірші. 1690 року з рекомендаціями від Темпла Джонатан Свіфт повернувся до Ірландії. 1692 року в Оксфорді він отримав звання магістра, а 1694 року став священиком англіканської церкви, отримав парафію у селищі Кілрут (Ірландія). Однак невдовзі він повернувся на службу до свого покровителя Темпла.
Біографія Джонатана Свіфта
1696-1699 року він написав дві сатиричні повісті-притчі “Казка бочки” та “Битва книг”. 1699 року помер Вільям Темпл, що стало для нього великим потрясінням — деякий час Свіфт залишався в Англії де займався редагуванням мемуарів Темпла. Однак замість успіху ця робота принесла йому лише клопоти, оскільки викликала незадоволення родичів Темпла. Врешті 1700 року він отримав парафію Ларакор, Агер та Ратбегган в Ірландії та став служителем кафедрального англіканського собору Святого Патріка у Дубліні. Втім парафія, на яку він отримав призначення була дуже маленькою — лише 15 чоловік, тож у Джонатана Свіфта була вдосталь часу, аби зайнятись впорядкуванням будинку священика. Також він чимало часу проводив у Дубліні та подорожував до Лондона. Свою літературну творчість Джонатан Свіфт у цей період проводив анонімно, зокрема опублікувавши памфлет “Роздуми про чвари і незгоди між вельможами та простим народом в Афінах і Римі”. 1702 року Свіфт став доктором богослов’я, здійснив подорож до Англії та повернувся до Ірландії а також став прихильников партії вігів, яка тоді перебувала в опозиції (попередниця сучасної ліберальної партії Великобританії). Однак 1710 року розчарувався у їх політиці та виступив на підтримку уряду, який тоді очолювали торі, тобто консерватори. На знак подяки Джонатан Свіфт отрмав сторінку у консервативному тижневику, де протягом кількох років друкував памфлети.
1713 року Свіфт став деканом собору Святого Патріка, цьому призначенню посприяли англійські торі. Це давало йомуфінансову незалежність та політичну трибуну. Однак вже 1714 року політична ситуація змінилась і до влади в Англії знову прийшли віги. 1720 року лорди ірландського парламенту передали британській короні право законодавчої ініціативи щодо Ірландії, це означало надання привілеїв англійським товарам. Натомість Свіфт почав боротьбу за автономію Ірландії та проголосив декларацію прав пригнобленого народу. У підсумку вдалось домогтись деяких поступок тож Джонатан Свіфт став національним героєм Ірландії. У цей же період розпочав писати головний твір свого життя — роман “Мандри Гулівера”. Перші два томи книги вийшли 1726 року, однак на них не було вказано справжнє ім’я автора, а наступного року вийшло ще дві книги. І хоча книга потерпіла від цензури, однак вона мала величезний успіх, її кілька разів перевидавали а також переклали іноземними мовами. 1729 року ірландці вшанували його званням почесного громадянина Дубліна.
Останні роки життя Джонатана Свіфта були складними — у нього почалися та прогресували проблеми із психікою, а коли 1742 року у нього стався інсульт він втратив мову та став частково недієздатним. 1745 року письменник помер, поховали його у соборі Святого Патріка, а на могилі викарбували епітафію, текст якої 1740 року власноручно написав Джонатан Свіфт у своєму заповіті. У ньому ж він розпорядився більшу частину статку на створення лікарні для психічнохворих — лікарня, яка заснована на кошти Джонатана Свіфта зараз є найстарішим медичним закладом цього профілю в Ірландії.
